Ательє духовного мистецтва Центру “Алетті” опирається на іконографічну традицію як Західної, так і Східної Церкви. Чому Східної?
Передусім тому, що йдеться про апостольські традиції, і для того, щоб жити Христом у щораз цілісніший спосіб, слід неодмінно враховувати і східні апостольські традиції. Не брати їх до уваги – значить ризикувати набути неповноцінного, скаліченого уявлення.
По-друге, чинимо так тому, що християнському Сходу властиве дуже образне і різнобарвне тлумачення тайни, яку відзначає Церква, – тайни божественно-людської, тайни Божої всемогутності і спасіння людства, – і яка безперечно краще артикулюється і виражається у церковному середовищі, ніж, либонь, традиція західна, зокрема у другому тисячолітті. Ця образна, насичена барвами мова Сходу очистилася у глибинному процесі літургії і молитви так, що все те, що з тієї чи іншої причини не змогло інтегруватися в молитву і спосіб відправи тайни християнської віри, поступово відсіялося. Нашій вірі властиві тайни – як-от, приміром, тайна Христа у славі, Його народження та страстей, – настільки “випробувані” всередині Церкви, що їхнє образне і колористичне тлумачення охоплює як догму, так і церковний досвід та особисте поклоніння. Сьогодні вважати ці набутки плодом багатьох століть означає долучатися до найміцнішої і найздоровшої образної і колористичної традиції Церкви.
З іншого боку, ми належимо до західної традиції і живемо у третьому тисячолітті. У той час як на Сході інкультурація була неодмінною ознакою першого тисячоліття – саме в цей період і виробився згаданий художній стиль, – у Латинській Церкві процес інкультурації відбувався повільніше, тому можна стверджувати, що в той час Латинська Церква у цьому відношенні відставала від Сходу.
Проте у другому тисячолітті Латинська Церква здійснила неймовірно швидкий прорив у перебігу інкультурації, у діалозі з новими культурами, новими часами, новими континентами. Латинське літургійне мистецтво набуло відтак ознак нової інкультурації, нового способу осмислення зв’язку між Богом і людиною, нового визнання культур, які нам близькі або сучасні.
Для того, щоб зрозуміти мозаїки, створені в ательє духовного мистецтва Центру “Алетті”, треба пам’ятати, що ми намагаємось повертати літургійне мистецтво до давніх критеріїв, тобто дивитися очима давнього іконописця і працювати з сучасним цьому іконописцю набором символів. Для цього потрібен глибока єдність із пам’яттю Церкви і достоту велика здатність пізнавати сучасність.
У мозаїках Центру “Алетті” зустрічаємо і символи цілком співзвучні нашому часові. Протягом останніх 15 років мистецтво рухається або в напрямку до створення нового у віртуальному просторі, або до нового відкриття – принаймні у певних сучасних течіях – матерії та тілесності. Власне у цьому суть діяльності ательє Центру “Алетті”. Мова матерії – наприклад, проблема матерії і кольору як окремої мови, нове сприйняття простору і двовимірності – неодмінно присутня у художній діяльності нашого ательє. Втім, цей елемент у нас не підпорядкований цілковито східним уявленням; ми постійно перебуваємо у процесі пошуку способів поєднання двох традицій, намагаючись створити таким чином цілком нову творчу мову і розглядати матерію не як затьмарення духа, а як одкровення і передачу цього духа. Також приносимо у свою творчість віяння нашого часу, виражаючи свої уподобання за допомогою каменю, руху, течії, освітлення. У наших роботах немає й натяку на морок, темряву, гнітючість, зажуру; навпаки, вони є справжнім вибухом світла. Проте водночас прагнемо також відтворювати об’єктивність літургії, яка тісно пов’язана з біблійною оповіддю, з традицією Отців і святих. Тож ми нічого не винаходимо, кожна деталь у наших творах почерпнута з Традиції. Шукаємо натхнення передусім у першому візантійському, дороманському і романському періодах.
Відтак спосіб художнього вираження, властивий нашому ательє, набуває інтригуючих рис саме з огляду на наявність двох зазначених складових: з одного боку, достоту велике відчуття життя, що криється в притаманній латинській традиції безпосередності, близькості, духу сучасності, а з іншого боку – таємничість, сила, богословське послання, що викликає неабияке зацікавлення власне тому, що все це напряму пов’язане з глибинами пам’яті, властивої Традиції.