- ЦЕНТР «АЛЕТТІ» - ДУХОВНЕ ФОРМУВАННЯ - ДУХОВНЕ МИСТЕЦТВО - ВИДАВНИЦТВО «ЛІПА» - ФУНДАЦІЯ «АГАПЕ»
      Ательє - Moзаїки: Mісце Дата Tема

 

Америка

Європа

Близький Схід

 

 

Каплиця Апостольської нунціатури в Дамаску
Place Ma’raket Ajnadin 1, Malki BP 2271 Damascus, Syria

Тлом для тлумачення цієї мозаїки служать два “джерела”, які можна вважати своєрідними відправними точками.
Першим із цих джерел є розповідь про навернення св. Павла (Ді. 9, 10-20):
“А був у Дамаску один учень, на ім'я Ананія. Господь сказав до нього у видінні: "Ананіє!" Той озвався: "Ось я, Господи." Тоді Господь до нього: "Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім'я Тарсянина: он він молиться." І бачив (Савло) у видінні чоловіка, на ім'я Ананія, як він увійшов і поклав на нього руки, щоб прозрів знову. Ананія ж відповів: "Господи, чув я від багатьох про того чоловіка, скільки він зла заподіяв твоїм святим в Єрусалимі. Та й тут він має владу від архиєреїв в'язати всіх, що прикликають твоє ім'я." Але Господь сказав до нього: "Іди, бо він для мене вибране знаряддя, щоб занести моє ім'я перед поган, царів, і синів Ізраїля. Я бо йому покажу, скільки він має витерпіти за моє ім'я." Відійшов Ананія і, увійшовши в дім та поклавши на Савла руки, мовив: "Савле, брате! Господь послав мене, Ісус, що з'явився тобі в дорозі, якою ти йшов, щоб ти прозрів знову і сповнився Святим Духом." І вмить немов луска з очей йому впала, і він прозрів знову, і зараз же христився. Потім прийняв поживу та покріпився на силах. І перебув кілька днів з учнями, які були в Дамаску; і зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він - Син Божий.”

foto

Загальний вигляд
Каплиця Апостольської нунціатури

Дамаск – Сирія

лютий 2004 р.

Другим джерелом є каплиця св. Павла в Апостольському Палаці з двома великими фресками, які створив у 1542-1550 рр. Мікеланджело: “Навернення святого Павла” і “Розп’яття святого Петра”.
На “Наверненні” бачимо Павла, який упав з коня; його, засліпленого світлом, що променить з неба, від самого Ісуса Христа, підтримує супутник. Посередині фрески зображено коня, який галопом утікає у напрямку, протилежному тому, куди дивиться Павло. Основну ідею тут виражено цілком ясно. Кінь у класичній традиції завжди символізує силу. Те, що Павло впав з коня, означає, що він відмовився від способу мислення, визначальним поняттям якого була сила, і тепер його осяює нове світло, яке не дає йому бачити більше нічого. З цієї миті йому чужа логіка релігії, для якої головним є дотримання букви, а не духу, та перфекціонізм в обрядовості, тобто релігії, що мислить категоріями сили. Саме у цьому й полягала та сліпота, луска, що заважала йому бачити правду. Та світло, що йде згори, від Христа, тобто властиве Христові бачення, стає для Павла таким потрясінням, що він ще довго не може прийти до тями. Щоб зрозуміти це потрясіння, варто перечитати 3-тю главу Послання до Филип’ян. Тут Павло чітко пояснює, що саме заважало йому бачити і що саме він вважав сміттям відтоді, як завдяки Божій ласці став бачити по-справжньому. Також він каже: якщо хтось думає не так, як думає тепер він, то його просвітить сам Бог. Це свідчить про разючу зміну, що відбулася в Павлові: адже раніше він готовий був фізично винищувати тих, хто не погоджувався з ним і з традиціями його батьків. Проте Мікеланджело показує – і його підтримують богослови, – що Церква, відкинувши логіку сили (кінь у “Наверненні”) і прийнявши віру як вільну злуку, як чин любові (пригадаймо низку фресок на склепінні Сикстинської капели, зокрема ту фреску, де зображено створення людини), завжди йтиме шляхом свого Вчителя, тобто шляхом Пасхи. Відтак перед Павлом бачимо Петра в мить розп’яття. Так було започатковано Римську Церкву і такою будуть властиві їй діяльність та характер, що сприятимуть її зростанню. Віра, заснована на принципах любові-агапе, віра як добровільна злука з Богом – це шлях пасхального тридення. І справді, навколо Петра бачимо християн, оточених вояками на могутніх конях.

foto

Воскреслий Ісус, св. Павло, в руці у якого – луска, що спала йому з очей, і розп’ятий св. Петро
Каплиця Апостольської нунціатури

Дамаск – Сирія

лютий 2004 р.

На мозаїці, створеній у каплиці Апостольської Нунціатури в Дамаску, ліворуч бачимо св. Павла, який стоїть навколішки і “розкривається” до Христа; він уже майже вийшов зі свого плаща, який нагадує велику шкаралупу, очі у нього вже вільні від луски, яку він тримає в руці. Лівою рукою Павло рішуче показує на Христа (вказувати на Христа стане основною справою всього його життя). Христа бачимо вже воскреслим, у єпитрахилі; Він – священик, цар і пророк. Праву руку Христос кладе на Павла, посвячуючи його у свої учні, у свої апостоли; лівицю натомість опускає так, що нам добре видно славну рану від цвяхів, якими Його прибивали до хреста. Цією рукою Він майже торкається руки Петра, який ще знаходиться на хресті. З перевернутого хреста розп’ятий Петро широко розплющеними очима дивиться на воскреслого Христа. Тож тут, як і в каплиці св. Павла, бачимо Петра і Павла одного навпроти іншого; поєднує їх Христос у своїй Пассі. Через воскреслого Христа Павло дивиться на розп’ятого Петра; так Христос показує йому, скільки муситиме вистраждати в Його ім’я. Як уже згадувалося, перед Христом Павло стоїть із лускою в руці, вже готовий позбутися свого плаща, наче той сліпий із Єрихона, про якого євангелист Марко каже: “Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса” (Мр. 10, 50).

foto

Лик Христа
Каплиця Апостольської нунціатури

Дамаск – Сирія

лютий 2004 р.

Христа зображено у ледь окресленій мигдалині, яка за постаттю Христа чітко ділиться на два кольори: червоний праворуч – оскільки у першому тисячолітті саме червоний символізував божественну природу, – і синій – колір людської природи – ліворуч. Любов, що існує між Отцем і Сином на небі як благодать, тут, на землі, у позначеній гріхом історії людства виливається у драматичні події на Голготі. Боже бачення, долучення до цієї любові – це дар Святого Духа. Про це відкрито говорить сам св. Павло: тільки у Святому Дусі можна сказати, що Ісус Христос – Господь (див. 1 Кор. 12, 3). Вгорі апсиди бачимо руку Бога-Отця (нам Бог-Отець відомий тільки через свою працю, тобто через створення і викуплення). Одкровення Бога-Отця переносить небо донизу, і з неба лине нестримний потік життя, тепла і світла, тобто пізнання і любов, які і є Святим Духом.

foto

Святий Павло
Каплиця Апостольської нунціатури

Дамаск – Сирія

лютий 2004 р.

Оскільки каплиця невелика за площею, було вирішено не робити постаті пропорційними до розмірів каплиці, щоб уникнути декоративного ефекту; натомість пропорції постатей мали б створювати ефект присутності. Насамперед це стосується Христа: його присутність має бути всеосяжною, заповнювати цілу апсиду, адже Він сам є церквою, новим храмом.

foto

Оповита славою рука Христа й рука розп’ятого апостола Петра зустрічаються на хресті
Каплиця Апостольської нунціатури

Дамаск – Сирія

лютий 2004 р.

 
foto

Pука Отця і сходження Святого Духа на Сина
Каплиця Апостольської нунціатури

Дамаск – Сирія

лютий 2004 р.

Якщо стояти обличчям до апсиди, то по ліву руку побачимо образ Божої Матері – “Нехай буде воля твоя”: руки у неї розкриті на знак цілковитої готовності скоритися Божій волі, зовсім близько від того, хто прийшов до каплиці помолитися і виявити шану Божій Матері і її святим рукам, через які Бог передавав і далі передає нам стільки благодаті. Божу Матір зображено на луці; це має символізувати порослі буйними травами пасовиська, новий Едем і нову Єву.

foto

Діва Марія
Каплиця Апостольської нунціатури

Дамаск – Сирія

лютий 2004 р.

   
PONTIFICIO ISTITUTO ORIENTALE - CENTRO STUDI E RICERCHE EZIO ALETTI
Via Paolina, 25 - 00184 Roma, Italia - Tel.: +39-06-4824588 - Fax: +39-06-485876 КОНТАКТИ