Каплиця в резиденції католицького архиєпископа у Белграді
Nadbiskupski Ordinarijat, Svetozara Markoviča 20, 11000 Beograd, Srbija

На цю мозаїку нас надихнула глибоко вкорінена у християнській традиції іконописна сцена – зображена, зокрема, на чудовій мозаїці VI століття у Поречі, – зустрічі Марії з Назарета, Пресвятої Діви і Божої Матері, з Єлизаветою, дружиною Захарії і матір’ю Йоана Хрестителя. З Біблії почерпуємо різні елементи, завдяки яким розвивається духовність цієї зустрічі.
Єлизавета безплідна. Ця безплідність є проголошенням нездатності людини давати життя. Проте у Єлизаветину безплідність втрутився Бог, щоб це чудо стало відтак знаком віри у непорочне материнство Марії.

Центральна частина: зустріч
Каплиця в резиденції католицького архиєпископа

Белград - Сербія

серпень 2005 р.

Марія є дівою. Дівицтво – це характерна риса тих людей, котрі свідомо віддаляються від світу і віддають перевагу Господеві, який є самим Життям і єдиним, хто дарує життя іншим.
Головну роль у цій зустрічі між двома жінками відіграє насамперед Марія, проте власне Єлизаветине привітання спонукає її виголосити найгарнішу хвалебну пісню, яку людина коли-небудь підносила Богові.
З цього випливає, що у зазначеній зустрічі виявляється обопільність, яка виходить далеко за межі всілякого прагнення відігравати головну роль. Щобільше, з’ясовується, що ця зустріч стала можливою власне завдяки відкритості і смиренню – рисам, які притаманні обидвом жінкам. Понад усі роздуми, факти і логічні висновки, саме безпліддя Єлизавети стало для Діви Марії Божим знаком.
Зустріч між Єлизаветою і Марією є, фактично, зустріччю між двома чоловіками, яких ці жінки носять у собі і з яких один є справжнім Богом і справжнім чоловіком.
У цій мозаїці ми хочемо показати, що Марія зустрічається з Єлизаветою як Мати Господа і Спасителя. “Мандиліон” Христа, що його Марія так ніжно тримає, свідчить про відносини між Марією і Словом, яке Діва прийняла, носила в собі і любила так, що воно стало в ній плоттю, чоловіком, обличчям.
На знак привітання Єлизавета розкриває обійми: обіймає Марію, а разом із нею і Господа та Спасителя.
Над Єлизаветою зображено Йоана Хрестителя; в руці він тримає черепашку, якою хрестить. Порух його рук нагадує жест його матері, Єлизавети. Марія приходить як Божа Мати і приносить у собі Спасителя, Єлизавета ж приймає її як мати того, хто під час хрещення у водах Йордану вкаже на Спасителя. Згідно з Євангелієм, Єлизавета першою визнає Марію Матір’ю Спасителя, що й зрозуміло, адже вона носить у собі того, хто готуватиме шлях для Господа. Тож насправді під час зустрічі цих двох жінок зустрічаються Христос і Йоан Хреститель. Завдяки всьому цьому розуміємо, що для справжньої зустрічі – а Белград теж можна вважати відомим місцем зустрічі – вельми важливо будити одне в одному внутрішню людину.
Ми покликані зустрічатися через те, до чого нас закликає Святий Дух і до чого змагає в нас Христос. Так зустріч ставатиме щораз помітнішим знаком, жестом, усвідомленням того, до чого нас спонукає Христос і та внутрішня людина, яка змагає до Нього і Його прагне.

Діва Марія приходить до Єлизавети
Каплиця в резиденції католицького архиєпископа

Белград - Сербія

серпень 2005 р.

Мета декоративних частин цієї мозаїки полягає у тому, щоб породжувати відчуття гармонії і краси, тобто таке почуття у серці, яке сприяє справжньому пізнанню тайни і науки, що знаходить вираження як у зображених тут постатях, так і в літургії, що здійснюється у цьому місці. У цій частині мозаїки – де гармонійно переплітаються геометричні мотиви і кольори, довільна гра маленького й великого, гладкого й матового каміння, коштовність золота і простота землі – нашу увагу привертають дві стрічки відомих у христології кольорів: червоного і синього. Їхній рух символізує зустріч між Марією і Єлизаветою.

Деталь: Йоан Хреститель, Єлизавета і Діва Марія
Каплиця в резиденції католицького архиєпископа

Белград - Сербія

серпень 2005 р.

При виході з каплиці до нас звертається ангел, що розгортає сувій пергамену – в усій християнській іконографії це символ Божого слова, – на якому написано: “Bog te blagoslovio, čuvao, licem svojim obasjao, milostivo pogledao, mir ti podario” (“Нехай Бог тебе благословляє і чуває над тобою, нехай засяє над тобою Його обличчя, нехай виявить до тебе милосердя і подарує тобі мир”).
Тож виходимо з каплиці, отримавши благословення, виголошене Божим посланцем. Великий сувій пергамену, за яким повністю ховається постать ангела, свідчить про те, що головним для нас є Боже слово, яким ми були покликані до життя і за допомогою якого формуємо своє життя і свою особистість. Що більше дотримуватимемось цього Слова, то більше у своєму тілесному, земному і людському житті уподібнюватимемось до Христа.

Ангел Благовіщення
Каплиця в резиденції католицького архиєпископа

Белград - Сербія

серпень 2005 р.