Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської в Мадриді
Calle Bailen 8 – Madrid, España

Стіна Благовіщення
На стіні, присвяченій пневматологічному виміру любові, найважливіша сцена – це сцена Благовіщення.
Бачимо ангела, який розгортає великий сувій Слова, і Марію, яка покірливо все приймає. Слово проймає її тіло, й завдяки цьому набуває тіла, воплочується Син.

Стіна зі сценою Благовіщення
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

Прийнявши Боже слово і виявивши йому послух, Марія може сказати служникові на весіллі в Кані: “Роби так, як він каже”, адже сама першою так вчинила.
Слід звернути особливу увагу на єдність між цими двома сценами: Божа Мати тут виявляє тут готовність зробити так, як каже їй ангел, і водночас просить служника, щоб і він виявив готовність зробити так, як каже йому Христос.
Чинячи так, служник із весілля в Кані йде за Божим словом, яке внаслідок такого вияву послуху стає світильником, що освітлює йому шлях.

Благовіщення
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

Епізод із весіллям у Кані Галилейській, зображений тут і описаний у Євангелії від Йоана, відбувається, згідно з підрахунком подій, про які говорить апостол, на шостий день. У зв’язку з цим варто зазначити, що шостий день – це день, коли було створено людину. “Не мають більше вина”. Властиво, у цих словах, із якими Марія звертається до Ісуса, йдеться про те, що не мають більше любові. Тож молодята на цьому весіллі сумують. Навіщо одружуватися, якщо немає любові?
Однак відносини між чоловіком і дружиною віддзеркалюють відносини між Богом і людиною. Тож тут Марія фактично говорить: “Не мають більше любові, закінчилося благоговіння”. Вже Оріґен вбачав власне такий кінець у висохлих кам’яних глеках, символі Мойсеєвого закону.
Отже, відчувається нестача любові до Бога, тому приходить Христос зі своєю Пасхою; настає шостий день, день створення нової людини. Христос своєю смертю розкриває Божу любов, а відтак і встановлює новий завіт, який справді започатковує нову віру.
Христос – то правдивий жених, тож на мозаїці між Ним і служником, з одного боку, і нареченою – з іншого, бачимо золото. Наречений блукає десь поглядом, наречена натомість повертається до чаші, яка стоїть на столі.
Весільний стіл зроблено у вигляді великого келиха, що перевернувся, продовжуючи потік любові, започаткований було ангелом біля відкритого гробу.

Весілля в Кані. Сумні молодята сидять за столом із Христом. Біля Нього стоїть служник.
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

Ангел вказує на пов’язки, що лежать власне так, як це описано в Йоановому Євангелії. Ці пов’язки відкинуті вбік, а поруч – порожній саван, адже тіла в ньому вже немає, воно зникло.

Ангел біля порожнього гробу воскреслого Христа
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

Далі бачимо сцену зустрічі воскреслого Ісуса з Марією Магдалиною, яка Його впізнає і хоче затримати. Вона визирає з-за свого покривала, й на пам’ять відразу приходять слова з Пісні Пісень (див. Пп. 4, 1; 6, 7).
Плащ у Христа цілковито із золота, адже це плащ Божої слави.
Щоб жити достоту справжнім життям, Магдалина, хоч вона вже воскресла, оскільки Бог усе їй простив і вона стала новою людиною, має ще подолати в собі любов, спрямовану в першу чергу на володіння, позаяк така любов є лишень початком справжньої любові. Щоб бути по-справжньому зрілою, ця любов має сягнути форми і міри, визначених Пасхою, коли більше нічого не жадаєш для себе.
Христос легким рухом притримує свого плаща.

Зустріч воскреслого Христа з Марією Магдалиною
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

Стіна, присвячена Агнцеві
Головною сценою тут є та, де зображено престол Агнця. Створюючи її, ми опиралися на 22-гу главу Одкровення Йоана Богослова. У центрі, під Агнцем, бачимо книгу. Праворуч знаходиться Йоан Хреститель, який вказав світові на Христа, а ліворуч – Марія, яка привела Його на світ.
Ми – в новому Едемі, в Раю, де – просто перед стіною зі сценою переображення – видно переображене людство, причастя, небесну Церкву.

Стіна, присвячена Агнцеві
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

Праворуч і ліворуч від Агнця бачимо разом шістьох мадридських святих, по троє з кожного боку.
Ліворуч зображено Ісидора, покровителя міста, селянина, який жив в ХІ столітті; поруч із ним – його дружина, Марія де ля Кабеса. Біля кожного святого – напис із його іменем, проте цього напису не видно відразу, його треба ще трохи пошукати поміж кам’яним плетивом мозаїки; так читання стає “активним”, що допомагає краще запам’ятати прочитане ім’я.
Всіх святих зображено у відповідності із давньою традицією, згідно з якою кожен святий має бути подібним до іншого святого і до Христа.
Відтак всі жінки тут схожі на Марію, Матір Божу, і на святу Марію де ля Кабеса, покровительку міста. Проте водночас кожна має свої, лише їй властиві риси, які роблять її впізнаваною.

Права частина стіни, присвяченої Агнцеві
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

Від престолу витікає річка, а від його підніжжя – ще одна. Одна з них сягає ніг переображеного Христа, а інша тече над мертвими кістьми з Єзекиїлового видіння і зникає у небі. Так утворюється спіраль, яка охоплює цілу каплицю.
Згадана річка символізує літургію: на престолі єврейська Пасха поєднується з християнською, тут Христос живе вічною літургією з Отцем. В історії, одначе, Христос живе у своєму тілі – Церкві, а Церква постає власне на основі літургії. В літургії ми “здійснюємо” зображену тут річку і живемо цим вічним троїчним сопричастям.
На початку вступної частини промовляємо: “піднесімо вгору наші серця”, “звернулися до Господа”, “дякуємо Господеві нашому Богові”.
Говоримо так, висловлюючи свою вдячність, і наші голоси єднаються з голосами ангелів і святих, коли співаємо “святий, святий, святий...”, тобто ми безпосередньо долучаємося до небесного хору.

Марія Оранта
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

Отож під час літургії священик вступає у пасху та вводить у пасху нас, і через пасху переходимо сьомий день, тобто долаємо хронос (час, що ритмічно розгортається сьогодні, завтра, післязавтра і т.д., час логічної послідовності) і вступаємо у восьмий день, день пасхи.
Коли священик на завершення говорить: “За Христа, з Христом і у Христі, Тобі, Боже Отче, у єдності Святого Духа, вся честь і слава”, а ми відповідаємо: “Амінь”, то робимо це разом із ангелами, святими, Божою Матір’ю, Йоаном Хрестителем, мучениками, нашими померлими, адже тоді знаходимося у восьмому дні, для громади, яка бере участь у богослужінні, час і простір розширюються й охоплюють усіх, хто сягнув спасіння, незалежно від часу і місця.
Це – справжнє сопричастя, що опирається на любов троїчного Бога. Ми сягаємо його через літургію, завдяки якій, власне, і вступаємо в це сопричастя.

Св. Ісидор із дружиною, св. Марією де ля Кабеса
Капітульна зала катедрального собору Матері Божої Альмуденської

Мадрид - Іспанія

жовтень 2006 р.

<<< Повернутись на попередню сторінку