Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок у Мадриді
C/Doctor Esquerdo, 83 – 28007 Madrid, España

На мозаїці в каплиці, що знаходиться у шпиталі, яким опікуються жіноча монаша спільнота, бачимо у центрі зображення доброго самарянина і Вероніки, ліворуч – ангела, і праворуч – Діви Марії.

Ліва частина
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

Добрий самарянин
У цьому епізоді Ісус показує, хто є нашим ближнім. У євангельській розповіді, на основі якої постала ця сцена (Лк. 10, 29-37), йдеться про одного чоловіка, який прямував униз від Єрусалима до Єрихона – першого важливого й потужного міста, перед яким опиняється мандрівник, що йде з боку пустелі й щойно переправився через Йордан. Відтак Єрихон є також своєрідною брамою, за якою лежить земля обітована. Від Єрихона, який знаходиться в западині, нижче за рівень моря, розпочинається підйом до Єрусалима. Отож Єрихон – це вже земля обітована, брама до неї, і входять туди власне через місто. Проте дорогою до цієї землі ходять не тільки прочани; там трапляється і зло.
Господь, який прийшов на допомогу Ізраїлю і заопікувався ним у той час, коли ізраїльтяни ще перебували у скруті, тут постає в іпостасі нашого ближнього і показує нам, як маємо поводитися з ближніми.
Тож у цій сцені обличчя самарянина є обличчям Христа, що схиляється над людством. Проте водночас і обличчя чоловіка, який отримав допомогу, – це також обличчя Христа, адже Він сам сказав: “усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили” (Мт. 25, 40).
Якщо не зцілимось першими, то не зможемо зцілювати інших; якщо не матимемо любові, то не зможемо її давати. Недостатньо лишень намагатися робити добро, взяти собі це за обов’язок. Так, властиво, чинили і книжники з фарисеями, продовжуючи при цьому ділити людей на добрих і недобрих. Часом і ми робимо так само: маємо самі визначати, ким є той убогий, до якого слід виявляти добро і якому треба допомагати.
І все ж у нас немає добра, ми ним не володіємо. Можемо лишень його прагнути; вважаючи ж, що посідаємо те, що є Божим даром, впадаємо у гріх духовної гордині.

Центральна частина
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

У найтрагічнішу годину свого життя, напередодні своїх хресних страждань Христос дає учням таке духовне завдання: “Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив!” (Йо. 15, 12), кажучи, іншими словами: “любіть тією любов’ю (чи в силу тієї любові), якою ви люблені”. Ми є способом здійснення вільно дарованої нам Божої любові, саме через нас вона приходить у світ, і самі можемо любити тільки в силу цієї любові. Якщо хочемо любити, бути джерелом любові, то водночас прагнемо й отримувати за свою любов винагороду, хочемо, щоб нам відплатили тим же.
Образ доброго самарянина має завжди нагадувати нам, що першим Бог полюбив нас, а не ми його (пор. 1 Йо. 4, 10: “Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що він полюбив нас”).

Христос – добрий самарянин
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

Хустка Вероніки
Існує чимало оповідей про Вероніку (це ім’я походить від слів “vera ikon” – “справжній образ”.
У східних Церквах розповідають, що едеський цар Абгар хотів мати образ Христа і прислав до Нього художників, які, втім, не зуміли намалювати Його обличчя. Тоді Христос притулив собі до обличчя шмат полотна і так створив свій портрет, який називають “нерукотворним”.
На Заході натомість згадують про хустку Вероніки: ця жінка витерла хустиною кров з обличчя Христа під час Його страстей. Образ, що відбився на тканині, також можна назвати “нерукотворним”.
Вчинок Вероніки був таким незвичайним, що відбився у пам’яті багатьох поколінь, і саме її ім’я почало обростати численними розповідями та легендами. У деяких із них її безпосередньо ототожнюють з донькою Іродіяди, яка танцювала перед Іродом і попросила в нього голову Йоана Хрестителя, а згодом навернулася; згідно з іншими вона вийшла заміж за Закхея; говорять також, що то була жінка, яку Христос зцілив від кровотечі.

Вероніка
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

Для нас тут важливі не стільки ці розповіді, скільки те, що Вероніка зробила жест любові, виявила своє співчуття і близькість до Христа. Властиво, цей жест робить її подібною до Христа, бо той, хто живе у Христовій любові, здійснює цю любов і живе самим Христом (див. Гал. 2, 20).
Так ця хустка стає одежею Вероніки, нагадуючи нам також, що під час хрещення, за словами св. Павла, “зодягаємось у Христа” (див. Гал. 3, 27).

Обличчя Вероніки
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

Існує глибше богословське пояснення того, що означає “зодягнутися у Христа”, і Павло наводить його, говорячи про наше воскресіння: “Коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі. Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло...“ (2 Кор. 5, 1-2). Це вказівка на те, що тоді через любов перейдемо зі смертного тіла у безсмертне.
Чинячи зазначений жест любові до Христа, Вероніка зодягається у безсмертя. Як і жест самарянина, жест кожної людини, яка піклується про недужого, є жестом любові, яка зодягає цю людину у безсмертя і веде до воскресіння. Кожен недужий, кожен хворий, про якого піклуємося, дарує нам можливість стати вічними і воскреснути, оскільки підносить нас до Христа.

Права частина
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

Богородиця Здоров’я
Каплицю у шпиталі важко собі уявити без зображення Пресвятої Діви, зокрема Богородиці Здоров’я.
У давні часи існували три способи зображати Богородицю Здоров’я: під час Благовіщення, Введення у храм або посеред купальні, де вмивалися і лікувалися недужі.
На Благовіщення Богородицю зазвичай зображали з піднесеними догори руками; тут вона не молиться, а наче віддає себе в Божі руки, ніби відмовляється від головної ролі, мало не мовлячи: “Тепер, Господи, твоя черга бути першим”.
Власне такий характерний для Благовіщення сюжет і було обрано для цього зображення. Поблизу Марії не бачимо ангела, позаяк він зображений біля входу до каплиці і може розглядатися як частина цієї сцени.

Діва Марія
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

Біля Марії бачимо голубку – символ Святого Духа, який дарує життя і Божу любов. Під час Благовіщення Пресвята Діва підносить Богові своє тіло, свою плоть. Праця Святого Духа і Божої Матері полягає у поєднанні смертної людської плоті з безсмертною Божою любов’ю, що й здійснюється через пасху.
Дуже важливо наголосити саме на цьому аспекті у шпиталі, де перебуваємо поруч із важкохворими та вмираючими. Це нагадує нам, що, проймаючись любов’ю, людська дійсність поєднується з любов’ю Божою, яка воскресає із мертвих.
В руці Марія тримає клубок, який нагадує нам про те, що в її тілі народжується тіло Христове.
Біля входу до каплиці бачимо ангела, який свідчить про Божу присутність, з незгасною лампадкою в одній руці і з символом Трійці в іншій.

Ангел
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

Тут ангел засвідчує присутність Бога в євхаристії. І справді, він знаходиться біля дарохранильниці, на якій написано іспанською “yo soy con vosotros” (“я з вами”), і дарує нам надію на те, що ми ніколи не будемо самотніми – ні тут, у шпиталі, ні взагалі у годину випробувань і труднощів, які трапляються у житті.

Дарохранильниця
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007

Золотий вівтарний хрест
Каплиця шпиталю блаженної матері Анни сестер-госпітальєрок

Мадрид - Іспанія

березень 2007