Церква святого апостола Павла в Барлетті
Via Donizetti - 70051 Barletta (BA) - Italia

На передній стіні представлено деякі центральні моменти вчення святого Павла, а також образ його самого, оскільки церкву присвячено саме йому.

Загальний вигляд
Церква св. апостола Павла

Барлетта – Італія

березень 2002 р.

У центрі бачимо розп’яття, а зовсім близько перед ним – святого Стефана, пораненого каменями під час каменування; ці камені ще валяються у нього під ногами. Ліворуч від хреста лежить обезголовлене тіло святого Павла, а праворуч, у дзеркальному положенні до святого Павла – він упав, розставивши руки, які нагадують хрест, – стоїть хрестильна купіль у формі хреста.

Рука Отця, Син на дереві хреста, любов Святого Духа, який увесь огорнутий полум’ям любові
Церква св. апостола Павла

Барлетта – Італія

березень 2002 р.

Савло переслідує Церкву і зустрічає на своєму шляху Стефана, якого велить каменувати, бо він вчинив йому опір і не скорився його вченню.
По дорозі до Дамаска йому являється Христос; Він належить до тих, кого Савло переслідує, щобільше, питає його: “Чого мене переслідуєш?” (Ді. 9, 4).
Традиція Церкви каже, що святий Стефан став євангелієм. Його останні слова і мучеництво, описане в Діяннях Апостолів, безпосередньо свідчать про те, що він прийняв смерть, схожу на Христову, і долучився до страждань Христа (ці два факти справили на Павла таке враження, що він не раз посилається на них у своєму вченні, приміром, у Посланні до Филип’ян). Савло звелів каменувати Стефана, який належав Христові настільки, що зазнав усього того, чого зазнав і Христос.
Сцена каменування впритул прилягає до розп’ятого Христа – адже саме Він стане для Павла найдорожчим на цілому світі; апостол “вирішив не знати нічого іншого... як тільки Ісуса Христа, і то розп’ятого” (1 Кор. 2, 2). Це важливо для життя кожного християнина будь-коли, та особливо – в наш час, коли ми часто вперто наполягаємо на своєму, як Савло чи як Валаам, котрий бив свою ослицю, бо та не хотіла йти туди, куди він її підганяв, не знаючи, що сам Бог, намагаючись нам щось сказати, веде нас туди, куди нам не хочеться йти.
Так перед нами розкривається усе величезне значення вміння зректися власної волі або ж відмовитися від того, щоб розділяти вчення й особу Бога, вчення і сповнене любов’ю обличчя Христа, щоб почувати себе власником цього вчення, цієї істини, замість того, щоб їй служити...

Святий Стефан перед розп’ятим Христом
Церква св. апостола Павла

Барлетта – Італія

березень 2002 р.

Почувши голос Господа, Савло падає з коня. Тут бачимо його вже на землі, розпростертого у вигляді хреста – адже, впавши з коня, який символізує силу і владу, він може тепер пишатися хіба своєю слабкістю. Він також стане євангелієм, прийме страждання як невід’ємну частину любові і хрест із його пасхою як спосіб здійснення цієї любові. Відтак тут він уже обезголовлений, бо, палаючи шаленою любов’ю до Христа, він живе Христом, радикально до Нього уподібнюючись, зазнаючи всього того, чого зазнає учень, йдучи за Учителем, тобто торуючи шлях пасхи. У різних своїх посланнях Павло робить натяки автобіографічного характеру, засвідчуючи, як у його плоті і в його долі з Божої ласки закарбувався слід Господа. Так доля Господа стає його долею.

Обезголовлене тіло святого Павла біля підніжжя хреста
Церква св. апостола Павла

Барлетта – Італія

березень 2002 р.

По інший бік від хреста бачимо хрестильну купіль у формі хреста – такою вона була у давнину. Для кожного християнина хрещення означає перехід від життя, яке опирається саме на себе, до життя, довіреного доброму і милосердному Богові, який першим віддався в наші руки; хрест скасовує для людини фальшивий образ Бога, що вкорінився було через гріх скоєний Адамом. Вода з хрестильної купелі нагадує воду з Йордану або з Червоного моря, яка змиває гріх. Ця сцена нагадує нам початок шостої глави Послання до Римлян, де Павло говорить про смерть людини під час хрещення, смерть, яка нагадує смерть Христа, і воскресіння нової людини, яка померла для гріха і живе у Христі. Те, чим жив Павло у плоті аж до свого мучеництва, певною мірою здійснюється у хрещенні кожного християнина, коли ще раз народжуємося для нового життя і здобуваємо здатність віддати власне життя – адже нам дарується життя самого Бога.

Хрестильна купіль
Церква св. апостола Павла

Барлетта – Італія

березень 2002 р.

Вид знизу
Церква св. апостола Павла

Барлетта – Італія

березень 2002 р.