Церква Пресвятої Трійці у Порто-Сан-Стефано
Località Pozzarello, 58019 – Monte Argentario (GR) - Italia

На мозаїці в апсиді зображено тайну божественної Трійці, яка вводить віруючого в саму сутність віри і християнської літургії: перед нами постає воскреслий Христос, який став справжнім, досконалим храмом Нового Завіту.
Над усією апсидною стіною домінує життєдайна енергія Святого Духа, що знаходить вираження у динаміці ліній і розмаїтті та насиченості барв. Саме Святий Дух розкриває перед нами сенс жертви любові: здійснення цієї жертви – це Воскресіння. Все пройняте любов’ю більше не вмирає, бо любов Отця триває вічно.

Загальний вигляд
Церква Пресвятої Трійці

Монте Арджентаріо – Італія

червень 2002 р.

Вгорі бачимо руку Бога-Отця, яка наводить нас на думку про богоявлення; саме у такий спосіб ще давня християнська традиція вказувала на тайну Отця. Ми знаємо Отця тільки через Його діяння, тобто створення і відкуплення. Рука цілком відкрита, вона нічого не може вхопити; це вказує на те, що Отець дарує усе – в тому числі й себе самого – цілком безкорисливо, нічого не відмірюючи і нічого для себе не просячи. Отця оповиває непроникна Тайна, недосяжне світло. Його знає тільки Син, який зійшов до нас від Нього, і Святий Дух, який дошукується Його глибин і від Нього походить. Бог-Отець є джерелом усього сущого, всієї істини, святості й любові.

Пресвята Трійця: рука Отця, Син (під час сходження в Ад) і голубка Святого Духа
Церква Пресвятої Трійці

Монте Арджентаріо – Італія

червень 2002 р.

На одній лінії з рукою Отця, трохи нижче, бачимо голубку, яка спускається донизу, символізуючи зшестя Святого Духа. Святий Дух – це Божа Особа, яка вселяється в людину і передає їй любов Отця, долучаючи її таким чином до Божого життя. Голубка нагадує нам про те, як ширяв над водами Святий Дух під час створення світу; Він був присутній під час хрещення Ісуса. Також голубка наводить на думку про П’ятдесятницю – повне об’явлення Святого Духа. Голубка спускається донизу серед червоного, білого і золотого полум’я. Це вітер Святого Духа, який всюди проникає, в усе вдихає життя і рушить створіння до “нового неба і нової землі” (див. 2 Пт. 3, 13; Од. 21, 1). Та найдивовижніше діяння Святого Духа – це Господня Пасха. Відтак, опускаючи погляд, натрапляємо на центральну сцену цієї мозаїки: Воскресіння Господнє.

Сходження Христа в Ад, де Він бере Адама і Єву за руки, щоб повернути їх до життя
Церква Пресвятої Трійці

Монте Арджентаріо – Італія

червень 2002 р.

Центральною сценою мозаїки є воскресіння Христове, відповідно до образного тлумачення цієї події в гімнах св. Єфрема Сирійця, одного з найбільших Отців і богословів первісної Церкви. Христос сходить до Шеолу і витягає з могил наших прабатьків Адама і Єву, щоб відвести їх до Отця.
Христа бачимо на мозаїці не тоді, коли Він виходить з могили, а тоді, коли її руйнує. Христос виходить з могили не так, наче щойно врятувався від смерті, а тепер тікає. Насправді Господь не здолав смерть задля себе самого, немов якась надлюдина; властиво, велич Христового воскресіння полягає у тому, що Він сходить у царство князя темряви, який тримає в неволі Адама і Єву, тобто ціле людство, і визволяє людину від смерті і страху, який вона викликає.
Живий Христос сходить у надра землі, у царство смерті, пануванню якої відтак покладено край – адже у її володіння проник живий. Сходить істинне світло, сонце справедливості, яке осяює тих, “що сидять у темряві та в тіні смертній” (Лк. 1, 79).
Христос іде в усьому своєму сяйві, Він – це світло, що прийшло освітити узи любові, якими Бог завжди пов’язаний із усіма тими, кого покликав до життя, зійшовши у земні глибини. Земля приголомшена, вона розкривається, щоб віднайти своє істинне покликання і служити Адамові, не ховати його перед Богом, а повернути Богові. Світло воскреслого Ісуса проймає і переображує ціле створіння, всю матерію. Темряву розбито – їй не до снаги витримати абсолютне сяйво Христа.
Христос подає руки Адамові і Єві. Він, друга Особа Трійці, став чоловіком, щоб увійти до сховища, де причаїлося людство, яке замкнулося саме в собі, нездатне любити, а відтак і долучитися до вічного життя, бо ж вічною є тільки любов. Він намагався сказати людям, що Бог – то Отець і що людина може залишити пустельні й безплідні землі та повернутися до свого дому, де її чекає Отець.
Воскреслий Христос бере Адама за зап’ястя – за те місце, де вимірюється життя, – і повертає його до буття; Він дозволяє Єві – матері всіх живих – пригорнутися до себе і повністю відновлює з людством первісну приязнь. Так розпочинається повернення до Отця. Христос бере з собою Адама і Єву, щоб повернути їм гідність Божих дітей. Відтак ціле викуплене Христом і у Христі людство повернеться в осереддя Пресвятої Трійці, де й призначено перебувати людині.

Пелікан на престолі
Церква Пресвятої Трійці

Монте Арджентаріо – Італія

червень 2002 р.

Відвівши погляд від стіни, бачимо престол, де вгорі зображено пелікана – євхаристійний символ, – який ранить сам себе, щоб нагодувати своїх малят. Символ пелікана розкриває аспект жертовності, жертву Христа, через яку Господь сягає людини, що зазнала падіння і смерті. Саме навколо престолу виявляється вся напруга спасіння, здійсненого Пресвятою Трійцею. Престол такод означає також живу Церкву, конкретну спільноту, яка славить Христа – Його Святий Дух робить для нас Господом і Спасителем, що представляє нас Отцеві, якого той же Святий Дух робить нашим Отцем.

Пресвята Діва біля дарохранильниці у положенні, характерному для деісуса
Церква Пресвятої Трійці

Монте Арджентаріо – Італія

червень 2002 р.

Якщо стояти обличчям до мозаїки, то ліворуч побачимо дарохранильницю, а поруч – Діву Марію у положенні, характерному для деісуса, тобто у позиції того, хто вказує на Христа, у позиції молитви, коли руки простягаємо до Того, хто єдиний роздає Божі ласки.
Обличчя Пресвятої Діви, червоний колір її одягу нагадують Єву: адже саме вона, Марія, і є новою Євою, Матір’ю всіх віруючих, досконалим образом молільника і самої Церкви, яка безпосередньо пов’язана з Христом і повністю розкриває гідність людини як істоти зорієнтованої на Бога. Власне той, хто молиться, і розкриває цю істину.
Пресвяту Діву зображено на висоті нашого погляду, тож наші очі зустрічаються з її – Божим даром, що дає змогу кожному просити через неї тієї ласки, у якій має потребу.

Деталь: рибальський невід
Церква Пресвятої Трійці

Монте Арджентаріо – Італія

червень 2002 р.