Їдальня Центру “Алетті” в Римі
Via Paolina, 25 – 00184 Roma, Itallia

Довго вважалося, що Марта і Марія символізують, відповідно, життя активне і життя контемплятивне, до якого покликані тільки “обрані”. Проте тлом для розуміння Марти і Марії у цій мозаїці можуть послужити два біблійні уривки: Лк. 10, 38-42 і Йо. 11-12. У Євангелії від Луки Маріїна увага така поглинута гостем, який увійшов до її дому, що вона забуває про свої традиційні жіночі обов’язки: підтримувати лад у домі, прислуговувати чоловікам, годувати гостей. Натомість Марта є, фактично, невільницею своєї ролі і навіть не здає собі з цього справи. Та тут потрібно лишень одне: у перебуванні з Господом віднайти власну свободу. Ісусів докір Марті був спрямований не на користь аскетичної чесноти, взірцем якої була Марія, а на користь тієї євангельської свободи, яку Марія отримала в дар, слухаючи Господа. Христос докоряє Марті не тому, що вона щось робить, а тому, що вона непокоїться. Перешкода спричинена хвилюванням: Марта добре знає, що треба робити, й, оскільки Марія цього не робить, виявляє неабияке занепокоєння.

Загальний вигляд
Їдальня Центру “Алетті”

Рим – Італія

жовтень 2002 р.

Лазар із пов’язками на ногах
Їдальня Центру “Алетті”

Рим – Італія

жовтень 2002 р.

На мозаїці бачимо червоний стіл – це місце сприяє близькості, вияву дружби. Стіл перетинає небо й усе створіння, адже він – то Божа любов. І справді, Христос не стільки сидить біля столу, скільки перебуває на ньому, бо ж Він є справжньою поживою дружби. У камені, використаному для Христової підніжки, стільки закаменілих решток, що він ледь не мимоволі нагадує нам про те, що земля – це “підніжок стіп Його” (Мт. 5, 35).

Стіл із Витанії
Їдальня Центру “Алетті”

Рим – Італія

жовтень 2002 р.

У Йо. 12 читаємо, що сестри Марта і Марія приготували святкову вечерю на честь оживлення їхнього брата Лазаря, якого бачимо ліворуч на мозаїці, зображеного тієї миті, коли він саме виходить із могили, ще обмотаний поховальними бинтами. Тут же бачимо стіл, за яким відбувалася вечеря у Витанії.
Одне полотнище поєднує обидвох сестер в одному й тому ж чині любові, ніжності, служіння і споглядання: мовчазну Марію, в ногах у Господа, й активну Марту, яка служить і сягає вершини споглядання, тобто здатності бачити в учителеві, у другові Сина Божого, себто самого Бога, Життя і Воскресіння. Саме вона першою визнає Його, підносячи Йому рибину або ichtys грецькою, що розшифровується як Iesous Christos Theou Yios Soter, тобто “Ісус Христос, Син Божий, Спаситель”. Марта придатна для споглядання, адже їй вдається побачити в одній дійсності іншу, набагато глибшу.
Зважаючи на те, що воскресіння – це віра в Ісуса, оскільки хто живе і вірить у Нього, той не помре довіку (див. Йо. 11, 25), Мартине “сповідання віри” є водночас і воскресінням обидвох сестер.
На мозаїці зображення Марти і Марії ніби зливаються докупи; годі зрозуміти, де “починається” одна і “закінчуться” інша. “Основа” в них одна. В кожному з нас є трохи від Марти і трохи від Марії.

Лик Христа
Їдальня Центру “Алетті”

Рим – Італія

жовтень 2002 р.

Обличчя Марти
Їдальня Центру “Алетті”

Рим – Італія

жовтень 2002 р.

Марія в ногах у Христа
Їдальня Центру “Алетті”

Рим – Італія

жовтень 2002 р.

(Більше на цю тему можна прочитати у книзі М. І. Рупніка “За столом із Витанії” (Alla mensa di Betania, Lipa, Roma 2004)