Каплиця Центру “Алетті” в Римі
Via Paolina, 25 – 00184 Roma, Italia

Невелика каплиця Центру, якій під час реконструкції 2003 р. надали еліптичної форми, обертається довкола двох полюсів: амвону і престолу. Справді, християнська спільнота об’єднується і збирається насамперед навколо Божого Слова і євхаристії, як і передбачала будова храмів першого тисячоліття.
Престол і амвон немов поєднує еліпс, зображений на підлозі. В еліпс вставлено золотий хрест – цей колір символізує Божу святість; золотий хрест ніби накладається на хрест червоний, не надто чітко окреслений. Червона барва нагадує про кров, хресні муки та смерть і наводить на думку про те, що воскресіння приходить тільки після страждань і смерті. Бачимо також “рани”, золоті і червоні, які нагадують про рани у грудях Христа.
Крім того, в еліпсі знаходиться також шмат тканини; це льняне полотно, у яке сповивали не тільки новонароджених, але й померлих. Ще один вузлик, що поєднує життя і смерть...
Якщо придивитися уважно, то можна побачити також напис, розібрати який не так уже й легко. Це слова “Слава Отцю” словенською мовою, які вкрито кількома кольоровими шарами, а зверху – шаром камеді; відтак ця частина підлоги виглядає так, наче її вкрито склом. Між амвоном і престолом тільки й треба підносити славу Отцеві...

Еліпс посеред підлоги, який поєднує престол з амвоном
Каплиця Центру “Алетті”

Рим – Італія

червень 2003 р.

За престолом бачимо лик Христа роботи о. Рупніка.
Вседержитель, Всемогутній, “Той, хто тримає все у своїх руках” – це зображення, яке знаходиться у перших апсидах базилік, що їх стали споруджувати християни, коли їм дозволили відкрито сповідувати свою віру. Зображений таким чином Христос був образом звитяги, так, ніби християни хотіли сказати поганам: “Той, кого ви розп’яли і замучили до смерті, зійшов на трон світу, аби засвідчити, що “Його царство, і сила, і слава навіки”. Грецькою Христа часом називають ἐρχόμενος - “той, хто приходить”, той, хто йде, огорнений розвоєм історії.
На плечах у Сина Божого, оповитого червоним сяйвом своєї божественної природи, – плащ синьої барви, яка символізує природу людську. Залишаючись всякчас Усемогутнім, Він опускається до людей у своїй Церкві. У Нього людське обличчя і суворий, проте водночас милосердний погляд. У Ньому стає видимим Отець, Бог, якого ніхто ніколи не бачив (див. Йо. 1, 18).
Рана у Христовому ребрі біла, переображена. Якщо у розп’ятого Христа ця рана є знаком гріха, який скоїло людство, то у Христа воскреслого рани вже не червоні від крові, а переображені любов’ю, білі – адже любов сильніша за гріх.
Видно також хрест: з погляду Христа, хрест знаходиться у Нього за плечима, проте ми бачимо його просто перед собою. І справді, для нас, людей, смерть ще попереду, тоді як Христос уже здолав її. Ця властива людям стурбованість тим, що їх чекає, нагадує про питання, яке ставили собі жінки дорогою до гробу, де поклали Христа після розп’яття: “Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?”. А далі євангелист продовжує: “Але, поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, – був-бо дуже великий (Мр. 16, 3-4). Так сталося для нас і зі смертю.
Ще бачимо на картині “квадрат”, закритий червоною завісою, на якій виразно видніється східний хрест. Тайна життя криється у Христі і в Його хресті, де не втрачається жодна хвилина, прожита в любові.

Милосердний Христос, який добре знає, що таке страждання
Каплиця Центру “Алетті”

Рим – Італія

червень 2003 р.

Стіни каплиці вкриті мозаїками, виробленими в ательє; щоправда, постатей на них майже немає. І справді, на всьому цьому просторі бачимо тільки одну постать – архангела Рафаїла, який стоїть біля дверей, в одній руці тримаючи земну кулю, а другою роблячи жест благословення; тож ми перебуваємо в руках ангела, який охороняє і благословляє кожного, хто входить і виходить.

Права стіна з архангелом Рафаїлом
Каплиця Центру “Алетті”

Рим – Італія

червень 2003 р.

Важливо наголосити на тому, що в мистецьких творах ательє Центру “Алетті” важливу роль відіграє “рух”. Життя матерії сприймається насамперед у русі, який вказує на напрямок, на мету, до якої його й спрямовано. Матерія не мертва, в ній криється енергія, яку ми й намагаємось показати у своїх мозаїках, користуючись при цьому різними матеріалами: простими річковими камінцями, травертином, смальтою і коштовним золотом. Кожне шкельце знаходить своє місце і гармонійно поєднується з усіма іншими.
Створюючи мозаїку, ми звертаємо на простір між постатями увагу не меншу, ніж на самі постаті. Постаті – наче слова, наче мова; завдання ж простору між ними – спрямувати думки і почуття у русло, яке дозволило б нам якомога повніше сприйняти ці слова. Погляд ковзає кольорами, рухами, каменями, а в душі тим часом зароджується відлуння краси. Можливо, тільки краса – власне тому, що вона є здійсненням любові, – може створити настрій, найсприятливіший для того, щоб відчувати і розуміти.
На стіні праворуч від престолу бачимо ікону Матері Божої, яка колись належала пані Алетті – найбільшій благодійниці Центру.

Ліва стіна з іконою Божої Матері і рельєфом Едіт Штайн
Каплиця Центру “Алетті”

Рим – Італія

червень 2003 р.

На тій же стіні знаходиться також барельєф Едіт Штайн (1891-1942; канонізована 11 жовтня 1998 р., а 1 жовтня 1999 р. оголошена папою Іваном Павлом ІІ разом із св. Катериною з Сієни і св. Бригітою Шведською покровителькою Європи), ще однієї особи, з якою Центр “Алетті” пов’язаний особливим чином. Барельєф виконано на камені, розташованому серед інших каменів власне на спомин про те, що Церква складається з живого каміння (див. 1 Пт. 2, 4-5). Для Центру ця кармелітська свята є взірцем справжнього споглядання – розуму, який зростає до любові і набуває здатності бачити добро у злі.

Ліва стіна: деталь
Каплиця Центру “Алетті”

Рим – Італія

червень 2003 р.

Ліва стіна: деталь
Каплиця Центру “Алетті”

Рим – Італія

червень 2003 р.