Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців в Римі
Via S. Uffizio (тепер Paolo VI), 25 - 00193 Roma, Italia

У своїй 239-ій “Бесіді” про Пасху св. Августин пов’язує учнів з Емауса із удовою з Сарепти.
На тій частині мозаїки, де зображено згадану вдову, бачимо стіл для вечері любові, а там, де зображено учнів – євхаристійний стіл. Втім, ці дві частини об’єднуються в єдиний стіл.
Св. Августин наголошує, що господар не повинен вважати себе важливішим за гостя, оскільки тут відбувається обмін дарами. Гість сам по собі є важливим даром для господаря; можливо, він принесе господарю те, чого у того немає. Ці міркування породили ідею створити своєрідне дзеркало з двома центральними фігурами – вдовою і Христом.
Вдова простягає наїдки над головою свого маленького сина, який ось-ось, щойно вони поїдять, має померти. Вона прислухається до того, що їй говорить Ілля: відгукується на його слова і робить жест любові, а пророк вказує їй на повні глеки. Дитя робить такий же рух, що й Ілля, простягуючи руку до посудин із їжею. Жінка дає, але при цьому отримує щось зовсім інше: не хліб, з’ївши який, можна померти, а невичерпне джерело їжі.
В іншому місці Августин говорить, що, приймаючи причастя, поєднуємось із тим, що попередньо піднесли під час літургії, а потім отримуємо з Христом і у Христі.
Бачимо тут двох учнів, які беруться прислуговувати; Христос бере хліб, піднесений ними, розламує його у себе на грудях, даючи зрозуміти, що йдеться саме про Його тіло, про Його жертву, і повертає учням, які дали хліб, а отримали Христа; у цілій картині добре поєднуються образи, з одного боку, вдови, яка є уособленням любові і послуху слову, і, з іншого боку, учнів, які, вчинивши піднесення, отримують Христа.

Загальний вигляд
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Посередині стоїть дарохранильниця, наче поєднуючи обидві сцени: вона знаходиться посередині широкого золотого потоку. З одного боку, може здаватися, що цей потік, наче дзеркало, розділяє обидві сцени, та з іншого, на думку спадає цілком протилежне: обидві сцени є невід’ємними частинами потоку, що несе дарохранильницю, на якій написано грецькі слова ho on, “той, хто є” (див. Вих. 3, 14); саме ці слова давні християни часто писали на білих пеленах, що лежали біля порожнього гробу.

Ілля з удовою і дитиною
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Деталі глеків
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Христос і учні з Емауса
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Дуже важливими у цих постатях є їхні погляди, а також обличчя, які видаються майже нематеріальними: на обличчях – серед них і обличчя Іллі, персонажа старозавітнього, а відтак більш виснажене, більш матеріальне, йому ще важко бачити Бога в іпостасі любові – не видно каміння, яке ясно бачимо на всьому іншому, в тому числі й на одязі. Проте не на обличчях, позаяк власне тут відбувається те, що лежить в основі плану створення: тут виявляється прагнення матерії стати людським тілом. Проймаючись любов’ю, тіло стає обличчям, бо любов завжди має обличчя, а коли пройнята любов’ю матерія перетворюється на обличчя, то не кидається у вічі першою, бо під впливом любові змінюється. Зустрівши добру людину, не звертаємо в першу чергу увагу на фізичні особливості її обличчя, оскільки вираз любові на ньому ніби згладжує різкі риси, властиві матерії.
Отож якщо на стінах матерія яскраво виділяється, видима і відчутна на доторк, то на одязі та тілі вона набуває дещо іншого вигляду, а на обличчях виглядає ще інакше, відступаючи на задній план: першим тут впадає у вічі саме вираз.

Обличчя Христа
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Вдова подає хліб
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Деталь хлібини, розламаної в Емаусі
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Дарохранильниця з написом грецькою: “Той, хто є”
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Панелі праворуч від вівтаря
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Два круги, червоний (цей колір в іконографії завжди символізує божество) і синій (символ людства), допомагають також належним чином врівноважити цілу композицію. Серед різних сил, різних форм, різних ліній, різних матерій напруга провадить до світла, а не до протистояння, до вираження життя, а не до його руйнування.

Панелі ліворуч від вівтаря
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Св. Моніку (ліворуч) і св. Августина (праворуч) зображено на арці, дзеркально одне до одного, згідно з давньою традицією зображати на тріумфальній арці святих, яким присвячено храм чи каплицю.
Оо. августиніянці запропонували зобразити Моніку у спогляданні. Рупнік так і зробив, черпаючи натхнення у св. Максима Сповідника, для якого по-справжньому споглядає той, хто може побачити в людині те, що чинить в ній Бог і в який спосіб вона здатна посприяти викупленню. Отож Моніка споглядає, оскільки бачить, що чинить Бог в Августині. Тому на мозаїці вона дивиться на свого сина, а св. Августин, у свою чергу, – на тих, хто знаходиться в каплиці. Він – єдиний із зображених персонажів, хто це робить. Натомість всі інші дають нам змогу простежити за їхніми поглядами: так із Монікою дивимося на Августина, із Христом – на учнів, із учнями – на хліб, дивимося так, як дивляться вони, і бачимо те, що й вони.

Св. Моніка
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007

Св. Августин
Каплиця св. Моніки у Міжнародній колегії оо. августиніянців

Рим - Італія

березень 2007