Каплиця єзуїтської резиденції св. Петра Канизія в Римі
Residenza San Pietro Canisio, Via dei Penitenzieri, 20 - 00193 Roma - Italia

Каплиця починається і закінчується невеликим фрагментом апсиди, яка у давнину символізувала лоно Отця, який безнастанно народжує Сина, оскільки з апсиди все виходить і в апсиді зосереджується.
Зображення на мозаїці було натхнене однією з найбільш питомих ігнатіянських тем – воплоченням. З лівого боку ми вирішили помістити натяк на тему другого споглядання Другого тижня Духовних вправ святого Ігнатія, себто на воплочення Пресвятої Трійці, яка споглядає світ. Відтак бачимо тут символічне зображення Трійці у вигляді трьох кругів, які перетинаються, виходять один із одного; це має нагадувати про тайну єдності трьох Божих Осіб.

Загальний вигляд
Каплиця єзуїтської резиденції св. Петра Канизія

Рим - Італія

грудень 2007

Пресвята Діва сидить на горі, насипаній із землі. Гора – це місце Божого об’явлення, яке сягнуло своєї кульмінаційної точки власне в Марії, Його Матері; відтак вона є вершиною цієї гори. Гора знаходиться у печері, яка є символом прірви, порожнечі, зла, смерті, гріха, недосяжності спасіння, нещастя, спричиненого гріхом. Відтак перед нами постає вельми значуща антиномія: у прірві людської природи, де людина не знайшла нічого, крім смерті – розплати за гріх, є найвища гора об’явлення Бога, який постає перед нами саме там, де панує скоєний людиною гріх і смерть. Господь постановив спуститися аж сюди.
Давні Отці Церкви, як-от Григорій Нисський, говорять про ясла як про осередок гріха. Христа ж після народження уклали власне у ясла.
Поза тим, тут відбувається зустріч двох різновидів світла: того, яке сходить зверху, і того, яке йде від землі, адже навіть земля повертається до того стану, в якому знаходилася на момент створення. Це вже не тьмяна, мертва, інертна матерія, що опирається проникненню у неї Святого Духа і любові; вона стає прозорою. Власне через Пресвяту Діву світло проникає до печери, роблячи землю прозорою. У цьому й полягає таїнственність світу: завдяки таїнству матерія стає тим, чим вона була на початку створення всесвіту.

Різдво Ісуса Христа
Каплиця єзуїтської резиденції св. Петра Канизія

Рим - Італія

грудень 2007

Йосиф знаходиться позаду, стоїть рівно й дивиться вгору, споглядаючи справжнього Отця щойно народженого немовляти Ісуса. На давніх зображеннях, які, звісно, траплялися й Ігнатієві, Йосиф завжди перебуває трохи осторонь, тримаючи в руках суху палицю – Єссеїв корінь, який, утім, починає випускати свіжі пагони.
Ще зазвичай зображали двох служниць, котрі, як це буває після народження, омивають дитину, показуючи, що це справжній чоловік.
Ігнатієві – либонь, коли він дивився на таку ото картину, – прийшла до голови цікава думка радше духовного, ніж суто догматичного характеру, яка стосувалася нашої участі у процесі воплочення. У своєму розважанні над воплоченням він поміщає згадану повище служницю у печері, де вона має служити Пресвятій Діві та немовляті Ісусу і бути напоготові, аби зробити все, що може знадобитися. Ігнатій описує цю сцену, зазначаючи, що там знаходяться Йосиф, Марія, немовля Ісус і служниця, а тоді каже: і я хотів би бути таким-ото покірним та нікчемним слугою і знаходитися там, готовий зробити все, що знадобиться. Отож служниця стає у пригоді для того, щоб поєднати святих персонажів з людьми: з одного боку, вона долучається до буття, допомагає Пресвятій Діві, сповиває дитя, проте з іншого боку просто споглядає і спонукає нас робити те саме. Мозаїку виконано так, що, стоячи біля служниці, тобто розділяючи властиву їй лінію поведінки, можна перехопити погляд немовляти Ісуса; виявляючи готовність робити те, що велить Бог, рано чи пізно зустрінемось із Ним поглядом.
Отже, на нас дивляться два жіночі обличчя: це Божа Мати і служниця, завдяки якій до всього цього долучаємося і ми.

Діва Марія з Ісусом
Каплиця єзуїтської резиденції св. Петра Канизія

Рим - Італія

грудень 2007

Ще в каплиці є вітражі, перед кожним із яких розташовано нішу.

Вітраж у вівтарній частині і дарохранильниця
Каплиця єзуїтської резиденції св. Петра Канизія

Рим - Італія

грудень 2007

На вітражах написано кілька фраз, характерних для ігнатіянської духовності, а нижче подано уривок із Божого слова, який сповнений життям і править за основу. Відтак ці тексти сприймаються не як духовна чи богословська теорія, а як слова, почерпнуті з Божого слова і живі, оскільки їх втілили в життя святі, творячи єдність думки і життя.

Святий Ігнатій Лойола
Каплиця єзуїтської резиденції св. Петра Канизія

Рим - Італія

грудень 2007

Відтак перед кожним вітражем, кожним “словом” знаходиться якийсь святий: Ігнатій Лойола, Франциск Ксаверій з черепашкою для хрещення (над ним бачимо червоне сонце – натяк на Японію) і Петро Канизій із книгою в руці, оскільки він першим із єзуїтів видав книгу. Петро Канизій наче благословляє присутніх, бо саме йому присвячено як каплицю, так і резиденцію, де вона знаходиться.

Св. Франциск Ксаверій
Каплиця єзуїтської резиденції св. Петра Канизія

Рим - Італія

грудень 2007

Ці вітражі – розташовані вони близько, а відтак на них неможливо зобразити постать, – робили, намагаючись компенсувати те об’єктивне закріплення, яке вельми характерне для постатей святих на середньовічних вітражах, та виправляючи цим надмірну суб’єктивність, яку може спричинити схильність до абстрактних зображень. Якщо за середньовіччя світло обов’язково мало переломлюватися через постаті святих, то тут світло обов’язково заломлюється через духовні слова. З огляду на літери, якими виписано Боже Слово, митець був змушений враховувати певну об’єктивність, яка допомагає заломлювати світло у новий, відмінний від інших спосіб.

Св. Петро Канизій
Каплиця єзуїтської резиденції св. Петра Канизія

Рим - Італія

грудень 2007