Франц Прешерен (1800-1849) був великим словенським поетом і одним із найбільших поетів-романтиків Європи. Сюжет для мозаїки у видавництві, названому на його честь, було почерпнуто з його поеми Krst pri Savici (“Хрещення при Савиці”) про хрещення словенського народу і подальше входження словенців до сім’ї християнських народів, що відбулося понад тисячу років тому. Ця поема є тлумаченням християнських рис словенської культури, своєрідним словенським прочитанням християнства.
|
Вальгун, вождь християнської партії, йде війною на тих слов’ян, які ще дотримуються поганства; їх захищає військо поганського вождя на ім’я Чртомир. Якось уночі, коли бушує страшна буря, відбувається вирішальна битва, після якої на полі залишаються тисячі мертвих тіл. Хоч Вальгун і втрачає понад половину свого війська, а проте йому не вдається задовольнити одне зі своїх головних бажань і таки охрестити Чртомира: той рятується втечею. Один відомий, але таємничий рибалка “виловлює” самотнього Чртомира, який поринув у глибоку задуму, і привозить його на острівець Блед (одне з місць-символів Словенії, де знаходить прадавній храм Божої Матері, раніше присвячений богині життя). Тут Чртомир зустрічає Богомилу, своє давню кохану, яка міцно пов’язувала його з поганством. Але тепер Богомила християнка – вона охрестилася. У ньому знов розгоряється вогонь кохання, знов оживає давнє бажання одружитися з нею. Богомила зізнається йому, що теж його кохає, та завдяки хрещенню зрозуміла, що якби вона побралася з поганином, то вони не могли б бути разом у вічності, тому вона вирішила присвятити себе Богові, і жоден чоловік більше не приверне її уваги. Відтак Чртомир приймає хрещення і віру, хоч і знає, що в цьому житті Богомила йому вже не належатиме. Отже, Чртомир хреститься завдяки Богомилі й усвідомлює, що тільки в Божій любові серце не загниває. І справді, напис на мозаїці каже: “Незіпсоване серце”.
|
Якийсь священик хрестить Чртомира під водоспадом на Савиці, звідки бере початок Сава – ріка, що перетинає цілу Словенію. Чртомир прощається з Богомилою і вирушає до Аквілеї, де патріарх навчатиме його правдам віри і де він буде рукоположений на священика, щоб згодом стати пастирем словенського народу.
|