Церква св. Марка Євангелиста у Копері
Kvedrova 17, 6103 Koper – Sv. Marko, Slovenija

Цей парафіяльний храм присвячено святому Маркові.
Оскільки Церква відчуває сьогодні неабияку потребу у відновленні євангелізації, зображення у вівтарній частині храму виражає деякі основоположні правди нашої віри. Нова євангелізація спонукає до розмови про головні, стрижневі речі, а не про окремі деталі. Настає час поволі розгортати загальну, сукупну картину.
Художнє зображення має потужно і переконливо передавати тайну Божого життя, з богословського погляду досить виразну й водночас представлену вірним у неповторному, привабливому світлі; таке зображення має стимулювати до глибоких роздумів. Відтак тут ми вирішили зобразити щось оригінальне, характерне для Євангелія від Марка, пам’ятаючи при цьому, що це не повинна бути якась окрема деталь.
На переконання деяких Отців Церкви, а також і декого з сучасних екзегетів, найхарактернішою ознакою Євангелія від Марка є паралель між юдейською пасхою Мойсея і Пасхою Христа, паралель, яка допомагає збагнути невичерпне багатство Христової Пасхи і її надзвичайно велике значення для цілого людства. Либонь, саме цей образ Бога в історії спасіння сучасна людина прагне віднайти найдужче. Поза тим, і образ людини в історії спасіння також надихає та притягує більше за всі інші образи.
Створена у 2003 р. мозаїка поєднує вівтар із церковною “залою”; так ми хотіли показати, що Церква – це спільнота, що єднається довкола престолу і славить свого Господа й Іскупителя. Завдяки цьому мозаїка в усій своїй багатоманітності стає частиною самого обряду, а іконопис допомагає розкривати те, що відбувається під час здійснення цього обряду.

Загальний вигляд
Церква св. Марка

Копер-Св. Марко – Словенія

серпень 2003 р.

На мозаїці бачимо три сцени:
Починаючи від лівої стіни, до якої приєднується напівкругла апсида, бачимо заколеного пасхального агнця, Мойсея, що переходить Червоне море, а перед ним – вогненний стовп. Між агнцем і Мойсеєм із Христом можна провести паралель. Як кров агнця дарувала спасіння, коли погинули первістки у землі Єгипетській, так Христос порятував нас від неволі гріха і смерті. Тому обличчя Мойсея і розп’ятого Христа дуже подібні між собою. Перехід через Червоне море символізує хрещення, тож неподалік бачимо хрестильну купіль. Як ізраїльтяни, перейшовши море, назавжди визволилися з єгипетської неволі, так християни через хрещення здобувають нове життя.
Дорогу Мойсеєві вказували вогненний стовп і хмара. Св. Павло каже, що хмара і вогненний стовп – це образи Святого Духа. Справді, тільки Святий Дух розкриває нам значення смерті та воскресіння Ісуса Христа і дає нам змогу долучитися до безмежної любові, характерної для Пресвятої Трійці. У світлі цієї любові він надає сенсу нашим стражданням, несправедливості, болю і навіть смерті.
Від постаті Мойсея до розп’яття простягається пустиня – символ життя, яке не звідало спасіння.

Мойсей переходить Червоне море. Ліворуч – агнець Старого Завіту. Праворуч – вогненна хмара, яка вказує народові шлях.
Церква св. Марка

Копер-Св. Марко – Словенія

серпень 2003 р.

Перевівши погляд із стіни на напівкруглу апсиду, бачимо сцену розп’яття.
У патристичних текстах подибуємо безліч коментарів про рану у ребрі розп’ятого Христа. За Євангелієм від Йоана, удару списом завдано не для того, аби пересвідчитися, що Ісус помер, – це і так уже зрозуміло, – а радше з надмірної злоби. Проте для євангелиста це образ-символ, який ніби підсумовує сенс життя Ісуса: на ненависть, що зрештою призвела до смерті, Христос відповідає даром, який б’є з глибокого джерела, – любов’ю, життям, зшестям Святого Духа, що спроможне зцілити людство. Христос дивиться з хреста на світ широко розплющеними очима, у мирі, щоб ми побачили: Бог дозволив нам убити себе для того, аби показати, як Він нас любить.
Хрест із вигляду нагадує дерево. Власне від зла, що зародилося біля дерева в раю, Христос викупив нас своєю смертю на дереві хреста.
З рани у ребрі витікає кров і вода. Христове ребро пов’язане з ребром Адама, з якого було створено Єву. З Адамового ребра вийшла смерть, із ребра ж Христового – життя, нова Єва, нова мати живих, тобто Церква. Спис наводить на думку про меч херувама, який охороняв рай після того, як наших прабатьків було вигнано звідти, а кров і вода, що витікають з рани, нагадують нам про хрещення та євхаристію.

Розп’яття. Лонгин пронизує списом ребро Христові.
Церква св. Марка

Копер-Св. Марко – Словенія

серпень 2003 р.

У західно-сирійському обряді хрещення над купіллю промовляється така молитва: “Щоб Твій Святий Дух зійшов і оселився в цій воді, освятив її й уподібнив до тієї води, яка витікала з боку Сина Твого єдинородного на хресті”.
Тож спис, який пронизує бік Христові, забирає водночас меч херувима, що стоїть на сторожі біля раю, і ми тепер можемо повернутися, адже омилися водою з тієї рани. Та якщо хрещення є поверненням до раю, то цей рай – то не тільки первісний рай, описаний у Книзі Буття, а й есхатологічний рай Божого Царства. Тож завдяки хрещенню входимо до есхатологічного раю і отримуємо “запоруку” Царства; усвідомити вже на землі таке потенційне входження до Царства і є метою християнського життя, що розгортається як процес безнастанного очищення й освячення, яке сягає апогею в обожествленні людини.
Далі переходимо до сцени, де Христос визволяє Адама і Єву з тенет смерті.
Могила відкривається. Ісус – не втікач, Він не рятується від смерті втечею, а розкриває могилу зверху, шукаючи заодно й усі інші могили. Любов – сила дієва. Ісус сходить вниз, у морок смерті, і нагинається, щоб урятувати Адама і Єву – а відтак і ціле людство. Так само Ісус простягає руку кожному, хто цього хоче, адже Він – добрий пастир.

Сходження в Ад. Христос сходить донизу і подає руки Адамові та Єві, допомагаючи їм вийти з могили.
Церква св. Марка

Копер-Св. Марко – Словенія

серпень 2003 р.

Посередині бачимо св. Марка, якому присвячено храм. За прадавньою традицією, його зображено наполовину схованим за покривалом. “Тоді всі, лишивши його, повтікали. Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, тож він, покинувши покривало, втік від них нагий” (Мр. 14, 50-52).

Св. Марко (див. Мр. 14, 50-52)
Церква св. Марка

Копер-Св. Марко – Словенія

серпень 2003 р.

На стіні, яка спускається у залу, у правій верхній частині напівкруглої апсиди бачимо зображення П’ятдесятниці. На Церкву, яку символізує Марія, Мати Божа, сходять вогонь і вітер Святого Духа, а все створіння (агнець, рослини) відроджується до життя.
Над Марією знаходяться дванадцять різнобарвних смуг, тобто дванадцять апостолів. Власне через апостолів і їхніх послідовників Бог приходить у світ.
Біля Марії стоїть ще один агнець, який пасеться біля потічка живої води.

П’ятдесятниця. Вгорі символічно зображено дванадцятьох апостолів; праворуч – новозавітний агнець, жива Церква, породжена воскреслим Христом.
Церква св. Марка

Копер-Св. Марко – Словенія

серпень 2003 р.