Церква св. Флоріана у Крніце
Na Vasi 20, 5281 Spodnja Idrija, Slovenija

Для нас, християн, єдиним храмом є жива Церква, тіло Христове. Кожна церква відтак служить вираженням нашого усвідомлення того, що ми – Церква, живі камені. Церква є цариною краси, відкупленої людської природи, адже вона становить частину спасенного Христового тіла. Церква у Крніце вписується у навколишнє середовище в органічний, не насильницький спосіб. Вона пов’язана з образом давніх словенських церков, проте водночас від неї віє чимось новим і свіжим, що притягує сучасну людину.

Зовнішній вигляд церкви
Церква св. Флоріана

Крніце – Словенія

серпень 2004 р.

Церкву присвячено св. Флоріанові, тож на зовнішній стіні бачимо зображення цього святого. Відразу зрозуміло, що перед нами – римський вояк. Міцне тіло і серйозний вираз обличчя вказують на властиву цьому чоловікові силу і сміливість. Св. Флоріан свідчив Благу Вість у поганському середовищі, налаштованому до Євангелія вельми негативно. Поблизу бачимо кам’яне жорно, яке нагадує про те, якою була його смерть, – адже Флоріана кинули у річку з жорном на шиї. Тут жорно є також знаком того, що він свідчив Христа, бо ж перші християни говорили: “Ми отримали дар Святого Духа, який є життям Отця, тож тепер можемо подарувати своє життя”. За життя він не зумів показати тим, хто йому протистояв, велич Христа, але довів їм цю велич, віддавши себе у їхні руки, і став іконою Христа, став, власне, Христом, який віддав себе нам до рук. Кажуть, замолоду Флоріан погасив пожежу всього лишень одним відром води, і люди негайно визнали це чудом. Тому св. Флоріан вважається покровителем пожежників, які дуже його шанують і часто мають при собі подібні образки.

Святий Флоріан
Церква св. Флоріана

Крніце – Словенія

серпень 2004 р.

Щоб погасити полум’я над будинком, св. Флоріан схиляється в напрямку до долини, де живуть люди, які приходять молитися до церкви. Він знаходиться посеред мозаїчної композиції, що наче потік Божої ласки й любові витікає з церкви і проливається просто на святого. Ця ласка і світло гасять полум’я всього, що опирається спасінню, Духові і любові, нищать усе, що дусить і руйнує людину. Обірвана мотузка на жорні нагадує нам про те, що через кілька днів після смерті Флоріана його тіло спливло на поверхню ріки. Люди знайшли його через те, що над ним безупину кружляв орел, відганяючи грифів, які могли понівечити тіло. Цікаво, що ріка й орел здавна символізують кордони; і справді, святого Флоріана вважають також покровителем кордонів. Тож бачимо його, зверненого до світу, при вході до церкви, де він наче роздає Божі ласки.

Загальний вигляд
Церква св. Флоріана

Крніце – Словенія

серпень 2004 р.

Мозаїка у святилищі розташована так, щоб творити нерозривний зв’язок із внутрішньою архітектурою церкви; складається враження, що несучі балки даху продовжуються в апсиді. Дах неабияк підкреслює вертикальний перетин, сама ж мозаїка розгортається радше горизонтально. Так структура тла мозаїки вимальовується у вигляді хреста: горизонталь насиченого синього кольору, яка поступово трохи піднімається зліва направо, і ясно-червона вертикаль, що її перетинає. Синє і червоне: людське і божественне. У першому тисячолітті християнська традиція вважала синій кольором людства, а червоний – кольором Бога; у Христі людське і божественне сягнули визначального і досконалого поєднання.

Святі Йоаким і Анна
Церква св. Флоріана

Крніце – Словенія

серпень 2004 р.

Зображення обіймів святих Йоакима й Анни відоме з візантійської іконографії (його бачимо також у каплиці Redemptoris Mater). Бог довірив людині життя, щоб вона росла і множилася. Проте гріх отруїв людину смертю, тож вона втратила здатність передавати життя і не могла вийти зі стану розлуки й ненависті.
Св. Йоан Золотоустий каже, що Бог створив людину чоловіком і жінкою, аби те, що від природи розділене, могло поєднатися в любові. В історії спасіння святі Йоаким і Анна представляють царину, в якій людство очистилося від притаманного йому егоїстичного ставлення до життя, щоб Бог міг увійти в нього і здійснити в ньому свою любов.
Людина переконалася у власній неспроможності і безплідності. Через шлюб Йоакима й Анни розкривається, одначе, саме дівицтво: адже їхня донька стала Дівою Марією, Божою Матір’ю. Безплідність – це проголошення людської неспроможності і капітуляція перед життям, натомість дівицтво – це проголошення любові людини до життя. Дотримуватися дівицтва означає допускати власну правду і визнавати в ній Бога, допускати, що джерело життя – не ми, а тому маємо відступити і віддати першість Господеві, який і є Життя. Так натрапляємо на парадокс: людина відступає, визнає, що вона не є першою, і поступається місцем Богові; та Бог розкривається в тій же людині, оселяється в ній – і людина проймається сяйвом, увінчана життям. Тож життя не обмежується тільки життям фізичним, себто потомством, а означає Божу любов, яка сповнює людину і визволяє її з тенет смерті задля вічного життя. Відтак любов, за словами святого Павла, не має кінця, триває. Пройнятися любов’ю означає бути відкупленим, і це помітно вже в тому, що людина здатна любити. Спасіння здійснюється в людському середовищі через подолання розколу, тобто через відновлення єдності. В усьому візантійському іконописі такі обійми зображають лише у випадку Йоакима й Анни, власне тому, що з цієї любові народилася Божа Мати, яка привела на світ Спасителя людства.
Біля них золотом виписано слова молитви для всіх людей, що перебувають у шлюбі. Якщо Бог обрав подружню любов тією цариною, через яку Він прийшов у світ і явився перед нами як Спаситель, то святі Йоаким і Анна прикликають благословення і на наші сім’ї, щоб і вони стали осереддям спасіння.

Діва Марія з Сином
Церква св. Флоріана

Крніце – Словенія

серпень 2004 р.

Марія, яка стоїть біля червоної вертикалі, зодягнута також у синє і червоне – кольори божественної і людської природи, – демонструє вершину одкровення Божої любові і максимальну відкритість до Божої ласки. У неї молоде обличчя, адже тут потрібно наголосити на тому, що вона водночас донька і мати. Отже, Марія походить від любові Йоакима й Анни, і Бог обрав її матір’ю для свого Сина. Вона стала найбільшим чудом: жінка з плоті і крові отримала таку величезну ласку, що породила Бога. Саме в ній і в її Сині знаходимо собі притулок.

Обличчя Марії і Христос
Церква св. Флоріана

Крніце – Словенія

серпень 2004 р.

Молитися до Ісуса, який перебуває у її лоні і звертається до нас, означає молитися до Божого Сина, який виріс серед людей і пройшов через усе, через що проходить людина, зростаючи і сягаючи зрілості, тож добре знає, чим живе той, хто стоїть перед Ним. Його остаточний образ – розп’яття – сформувався власне через людську злобу, через гріх і насилля, які Його й розп’яли.
Решта мозаїки теж має свій сенс: своєю динамікою, гармонією кольорів і каменів різної форми вона породжує в людині відчуття краси і зворушення, які можуть спонукати її серце до пізнання духовних тайн і правди.