Каплиця мучеників ХХ століття у повсякденній каплиці парафії в Лютомері
Župnijski urad Ljutomer, Miklošičev trg 3 – 9240 Ljutomer, Slovenia

Йдеться про каплицю, присвячену мученикам ХХ століття, не комусь із них конкретно, а всім разом.
Ідея мучеництва ХХ століття була дуже близька Іванові Павлові ІІ, який створив комісію для вивчення цього питання, позаяк був переконаний, що Церква повинна зробити все можливе для пошанування мучеників останнього періоду нашої історії.
Каплиця в Лютомері власне й постала у відповідь на це бажання Івана Павла ІІ.
У перші століття після Христа християни вважали, що, отримуючи дар Святого Духа, який дає нам любов і життя Отця, можемо й самі дарувати життя. Відтак мученик
є вираженням Божого життя, бо його зв’язок із Господом міцніший за прив’язаність до власного життя. Тільки Господь є джерелом життя. Життя, яке отримуємо під час хрещення і яке прищеплюється нам у Христі, можемо здобути лишень завдяки любові такій же сильній, як та, що її мав Христос. Можемо самі стати Христом, якщо торуватимемо той же шлях любові, який здолав Він; для цього слід пройти через таїнство Пасхи.

Христос у мучениках ХХ століття
Каплиця мучеників ХХ століття у повсякденній парафіяльній каплиці

Лютомер - Словенія

квітень 2007

Любов живе в історії у пасхальний спосіб. Вона здійснюється, коли перемагає, зазнаючи поразки; здобуває, даруючи; живе, помираючи. Це і є Ісус Христос. Отримуючи нове життя, тобто життя, прищеплене у Христі, християнин водночас отримує і змогу любити по-божому. Тому перші християни до певної міри самі прагнули мучеництва, прагнули осягнути пасхальну містерію. Подарувати власне тіло, власне життя для них означало єдиний надійний спосіб справді долучитися до овіяного славою тіла Христового; схожим чином падає у землю зерно: якщо не помре, то згодом не принесе плодів. Відтак вони вбачали сенс власного життя у тому, щоб уміти померти, знали-бо, що, вчинивши так, житимуть далі. Йдеться про вміння померти з любові. Немає любові більшої за ту, яку можна ототожнити з Божою любов’ю, тобто з тією любов’ю, яку здійснив Христос. Тому Церква вірить, що в мученику здійснюється Христос, мученик наче вказує на Нього. Де є мучеництво, там є і Христова Пасха, там ми стаємо Христовими сучасниками.

Деталь
Каплиця мучеників ХХ століття у повсякденній парафіяльній каплиці

Лютомер - Словенія

квітень 2007

Опираючись на таке бачення, творці цієї мозаїки прагнули показати, як Христос помирав у ХХ столітті. Мученик – це вже по суті нова людина, яка у своєму зростанні сягнула Христової зрілості. Власне тому впізнаємо в мучениках обличчя Христа: ось Він тяжко працює на каторзі, стоїть із зав’язаними очима, готовий до розстрілу, не зронює ані слова на жорстоких допитах, животіє у концентраційних таборах... Ці образи показують нам, як Христос страждав у ХХ столітті. Мучеників розташовано у формі хреста. Властиво, хрест – це найпростіша і найпереконливіша форма зустрічі: дві лінії сходяться одна з одною під прямим кутом. Отці стверджують, що світ було створено у формі хреста, й відтак хрест є невід’ємним атрибутом самої сутності світу і людини. Тож мучеників тут розміщено у хресті. Втім нас у цьому випадку цікавить не хрест як такий, а розп’ятий на ньому Христос. Хрест має глибоке значення, оскільки власне на ньому було розп’ято Христа На хресті відбулася зустріч між Богом і людиною та між людиною і людиною, бо Ісус Христос, справжній Бог і справжній чоловік, віддав себе у наші руки так, що ми могли Його розіп’яти. Тому у ценрі хреста бачимо осяйне Христове обличчя. Ісус зодягнений у біле вбрання, позаяк тут мова про Христа після Пасхи. Головний наголос падає, проте, не на Його звитягу, а на те, що Він пройшов через смерть. Христові добре знайомий той біль, що його відчуваємо й несемо у собі, тому Він дивиться на нас зі співчуттям. Кожна людина несе свій біль і кожна людина прагне співчуття.

Деталь
Каплиця мучеників ХХ століття у повсякденній парафіяльній каплиці

Лютомер - Словенія

квітень 2007

Інші постаті, себто інші “Ісуси”, мученики, розташовуються у чотирьох раменах хреста згідно з давньою традицією, за якою у кожній із чотирьох частин хреста зображалася якась тайна. Ці “Ісуси” постають перед нами на тлі золота з мідним відливом: це символізує потьмяніння світла людей-переслідувачів, світла любові; згодом це світло знову яскраво спалахує, осяяне Христовою любов’ю. Переслідувачі потьмарюють людську природу передусім у собі, а не в тих, хто йде на муки; вони хочуть показати, як втрачають людську подобу ті, кого вони катують і доводять до смерті, а натомість у такий спосіб засвідчують лишень те, що саме їхні серця давно втратили людські риси. В цьому й полягає трагедія убивць. Мученики ж уподібнюються до Христа, тобто до Того, хто не карав своїх убивць, а молився за них і благав Господа простити їм. Відтак у центрі хреста спалахує яскраве золото, в якому наче “палає” цілий хрест. Увесь хрест до певної міри поринає у золоте сяйво. З одного боку він упритул наближається до каменистої землі; це має символізувати єдність між небом і землею, між смертним і безсмертним, між тим, що згасає, і тим, що сяятиме вічно.

Деталь
Каплиця мучеників ХХ століття у повсякденній парафіяльній каплиці

Лютомер - Словенія

квітень 2007

Через хрест уся картина має дещо геометричні обриси. Каміння, кольори, золото – все це у веселому ритмі змінюється по горизонталі й вертикалі, що надає цілому приміщенню відчуття свята, осяйності, світла. Йдеться ж про звитягу над трагедією, оскільки ті, що належать Христові, не втрачають життя, – вони покликані це життя дарувати. Обличчя, тіла постатей свідчать про драматичні пережиття й виснаження, проте водночас усе тут пройняте славою, земля сяє, просякнута кров’ю, кров’ю, що пролилася на неї в годину смерті Христа і так там і зосталася. І колись ця кров надасть землі того сенсу, який вбачаємо у літургії, де хліб стає справжньою поживою, а вино – справжнім напоєм, кров’ю, потрібною для вічного життя. Тому ці камені такі прозорі, хоч і доволі гостре. Все тут розташоване так, що гору завжди бере золоте, біле, світле.

Деталь
Каплиця мучеників ХХ століття у повсякденній парафіяльній каплиці

Лютомер - Словенія

квітень 2007

З другого боку бачимо Богородицю з плодом граната в руці. Для християн, особливо у середньовіччя, гранат був символом єдності. Цей плід має тверду шкірку, під якою, втім, криється багато їстівних зерен. Перед нами, отже, дивовижний символ єдності, позаяк у цьому невеликому на позір плоді знаходимо неймовірну кількість солодкого насіння. Марія притискає до серця згорток із Божим Словом і розмірковує над тим, що почула і що з нею відбулося (див. Лк. 1, 29; 2, 19). Тільки у світлі Божого Слова можна осягнути всю трагічність цієї історії. Проте такі ж жорстокі події відбуваються й далі, століття за століттям, наче людина так нічому й не навчилася. Відтак маємо шукати у Святому Письмі історії, схожі на ті, що відбуваються з нами, і дивитися, що все це означає, як усе це бачить Бог. Лишень у такий спосіб можемо вийти з зачарованого кола образи й помсти і подивитися на все довкола так, як дивиться Бог. В другій руці Марія тримає плід граната; вона підносить його Церкві, тим, хто молитиметься і відправлятиме літургію в цьому храмі. Марія дала Господеві тіло, і Він міг відтак розкрити перед нами свою любов і стати тією жертвою, яка взяла на себе всю властиву людству схильність до помсти, насильства і зла, щоб люди зуміли нарешті об’єднатися. Всім нам притаманно перекидати провину одне на одного. З часу смерті Авеля тяжіє над людством Каїнова провина. Та ось прийшов Господь і “влаштував” усе так, що людство помстилося саме собі. У Христі люди отримали змогу спрямувати на Бога всю свою злість і лють; не гаючи часу, вони так і вчинили. Христос, який перебуває на небі біля Отця у вічній літургії, живе на землі у Церкві, в охрещених людях, себто в нас, бо саме ми є Його тілом. Упродовж століть мучеництво Божої любові триває у Його тілі, яке Святий Дух наділив такою силою, що не існує нічого, що могло б завдати цьому тілу якоїсь шкоди. Хай навіть нас убивають, Божій любові властива така сила, що ми підводимось і далі йдемо вперед у Господі. Тому Марія й показує нам гранат – плід єдності; він символізує мучеників, себто тих, хто, віддаючи своє життя, як це зробив і Христос, Агнець Божий, визволяє світ від гніту зла і помсти.

Богородиця з плодом граната
Каплиця мучеників ХХ століття у повсякденній парафіяльній каплиці

Лютомер - Словенія

квітень 2007