Каплиця Онкологічного інституту в Любляні
Zaloška 2, 1000 Ljubljana, Slovenija

Згідно з давньою церковною традицією, Богородиця Здоров’я часто пов’язується з подією Благовіщення. Саме на Благовіщення Марія приймає Боже Слово з такою силою і такою любов’ю, що це Слово стає в ній плоттю. Всемогутній Бог у своїй безмежній любові до людства сам стає людиною і приймає всю людську дійсність. Господь зодягнувся у наше тіло - тендітне і заплямоване гріхом, тобто болем і смертю; вчинивши так, долучився до найважчих і найтемніших проявів людської природи. Проте у такий спосіб Господь запліднив своєю любов’ю підвладну смерті людську дійсність, щоб вона могла відтак стати божественною і безсмертною, пройнятися сонячним світлом.

Богородиця Здоров’я
Каплиця Онкологічного інституту

Любляна - Словенія

квітень 2007

Христос запліднив людську дійсність любов’ю, коли перетворив себе самого на дар власне завдяки своїй людській природі. Він любив і на все реагував з любов’ю.
Не опирався злу і навіть смерті, відповідав не злом та агресивністю, а любов’ю, і так зловив у “тенета” любові навіть смерть та знищив її. Любов сильніша за смерть, бо нищить жало смерті (див. 1 Кор. 15, 56), позбавляє її отрути та здатності завдавати болю.

Деталь декору
Каплиця Онкологічного інституту

Любляна - Словенія

квітень 2007

Все, що може спіткати в житті людину, – недуга і страх, ба навіть сама смерть, – все це тепер переживаємо разом із Христом. І справді, Христос завдяки своєму воплоченню встановив особистий зв’язок з кожною людиною. Цей зв’язок торкається кожного аспекту людської дійсності, в тому числі тілесного і психічного.
Марія – це Богородиця Здоров’я, оскільки в ній Бог поєднався з нашою людською сутністю, отримав тіло, завдяки якому відчув увесь наш біль. Відтак і ми у своєму тілі можемо відчути всю Його сповнену любов’ю близькість до нас і потік життя, якому немає кінця.
Ще один поширений образ для зображення Богородиці Здоров’я пов’язаний із водою. Вода – це джерело життя, очищення, а відтак і здоров’я. Ісус Христос сам сказав, що ріки живої води потечуть з нутра того, хто увірує в Нього (див. Йо. 7, 38). Тому древні вважали, що Христос, як джерело життя, з якого може напитися кожен із нас, пов’язаний з водою, що дарує життя. У сирійській традиції цей образ Христа як живої води розвивався у тісному зв’язку з почитанням Матері Божої. Св. Єфрем Сирієць пише про чудо Маріїного тіла, що, як покривало, затримало воду життя – Господа Бога. Й усі служницІ, тобто всі жінки, у яких народжуються і помирають одне за одним діти, можуть припасти до цього життєдайного джерела:

“Хто воду в одежу зв’язав?” спитав (Прип. 30, 4).
Тут в одежі криється джерело – лоно Марії.
І ви, служниці, приймаєте у свою одежу
краплю Спасіння з чаші Спасіння.

В одежі святилища прихована сила,
сила, яку ще ніколи не осягнув жодний розум;
вона принесла сюди свою любов і зійшла
на цю одежу, що вкриває вівтар примирення.

(Єфрем Сирієць, “Гимни вірі”, 10, 15-16)

В Марії, яка прийняла Слово Боже у своє тіло, це Слово – Любов – наблизилося і до нас, як джерело, що б’є у нас в саду, зовсім близько від нас, ба навіть у нас самих.