Tома Шпідлік народився 17 грудня 1919 р. в Босковіце (Моравія). Закінчивши в Босковіце початкову школу, гімназію і ліцей, у навчальному році 1938-39 починає вчитися на філософському факультеті університету міста Брно. Проте вже наступного року університет з огляду на окупацію Чехословаччини нацистами закривається. Поступово у нього визріває намір стати єзуїтом, і 1940 р. він вступає на єзуїтький новіціят у Бенешові, неподалік від Праги; та вже 1942 р. осідок новіціяту займають нацисти і новики відтак переїзджають до міста Велеград у Моравії, де у катедральному соборі знаходиться могила св. Методія (пом. 885), якого разом із братом, св. Кирилом, вшановують як “апостола слов’ян”. 24 вересня того ж року майбутній кардинал складає чернечі обіти. У 1942-45 рр. він вивчає філософію у Велеграді. Навчання не раз переривають примусові роботи для молоді, що їх організовують спершу німецькі вояки, тоді – румунські, а потім і російські. Закінчивши філософські студії, Шпідлік у 1945-46 рр. працює префектом у велеградському ліцеї, виконуючи те, що у єзуїтській термінології називається “магістеркою”. Викладає чеську і російську мови.

Щойно закінчується війна, Шпідліка посилають вивчати богослов’я до Голандії, у місто Маастріхт.

22 серпня 1949 р. в Маастріхті відбуваються єрейські свячення Шпідліка. Через рік у Флоренції він відбув так звану “третю пробацію”, закінчивши таким чином своє тривале єзуїтське формування. Майбутній кардинал, либонь, і не підозрював, що саме в цій країні проведе більшу частину свого життя.

1951 р., після третьої пробації, Шпідліка кличуть до Риму на Ватиканське радіо, програми якого, особливо ті, що транслювалися на країни за “залізною завісою”, мали величезне значення, даруючи безцінний подих свободи там, де цій свободі загрожувала небезпека повільного, але неминучого зникнення. Власне на Ватиканському радіо зародилася та особлива місія Шпідліка, яку він проніс через ціле своє життя і яка зробила його відомим на батьківщині попри панування там комуністичного режиму. З ним зустрічався Александр Дубчек і Вацлав Гавел, який згодом став президентом Чеської Республіки. Недільні проповіді чеською мовою о. Шпідліка викликали таке зацікавлення, що їх перекладали та публікували різними східноєвропейськими мовами (чеською, польською, румунською); також ці проповіді опубліковано й італійською.

Понад 38 років о. Шпідлік є духовним керівником Папської колегії св. Яна Непомука – колишньої Богемської колегії.

Втім усі ці заняття не перешкоджали науковій діяльності о. Шпідліка, і зараз він є одним із найкращих знавців духовності християнського Сходу.

У червні 1955 р. о. Шпідлік захистив у Папському Східному Інституті докторську дисертацію. Цього ж року розпочинається його викладацька діяльність (патристичне, духовне і східне богослов’я) в різних університетах, як у Римі, так і по цілому світі. Якщо його учитель, о. І. Гаусгерр, заклав наукові підвалини вивчення духовності християнського Сходу, то, безперечно, саме о. Шпідлік спрямував розвиток цієї галузі у правильне русло, і сьогодні його праці не просто переповідають нам історію духовності, а розкривають органічне богословське бачення, властиве авторові.

Праці о. Шпідліка – це плід років і років сумлінних та ретельних досліджень і роздумів, поєднаних із достоту великою, неперевершеною чутливістю до особливостей сучасної культури. Власне ця чутливість дала о. Шпідліку змогу знайти у східному богослов’ї речі, які можуть сьогодні стати джерелом життя і саме тому це життя потрібно в них вдихнути. У своїх працях, метою яких є як вивчення та систематизація певних аспектів східного богослов’я, так і його популяризація, о. Шпідлік виявив неймовірний хист до інкультурації. Його працям властивий дивовижний ефект: багато хто намагався пролити світло на древні, давно, здавалося б, забуті речі, проте вони так і залишалися мертвими; у Шпідліка ж вони перетворюються на справжні скарби воплочення, переображення різних культур у Христі в історії спасіння, відразу стають богословським посланням, яке надихає людей, вказує їм орієнтири, набуває для них екзистенційної цінності.

Перелічувати праці о. Шпідліка можна довго. Та поміж сторінками книг і рядками статей червоною ниткою проходить ідея про те, що народи Сходу (не тільки слов’яни), а останнім часом і Заходу Європи живуть наче в задусі. Можливо, про це ніколи не говорилося відверто, але кожен, хто здатний відчувати духовний голос і тлумачити події крізь призму духовності, відчував це протягом довгих років “заслання” та окреслював для себе ті сокровенні скарби, про потребу в яких сьогодні говорять на повний голос.

Публікації о. Шпідліка з’являлися одна за одною; те саме можна сказати і про визнання в наукових колах і на міжнародній арені.

У навчальний 1989-90 рік о. Шпідлік після 45-ти років викладацької роботи (поч. 1955 р.) стає професором-емеритом, проте не тільки продовжує викладати, але й надалі користується величезною популярністю у слухачів.

1989 р. Американський бібліографічний інститут м. Ралі (Північна Кароліна) обирає його “Людиною року – 1990”; наступного року той же інститут присуджує йому звання “Особистість десятиліття, яка викликала найбільше захоплення”.

З 1991 р. о. Шпідлік живе і працює в Центрі “Алетті”, створеному Товариством Ісуса для вивчення традиції християнського Сходу і взаємодії цієї традиції з проблемами сучасного світу.

26 липня 1992 р. місто Угерски Брод, батьківщина чеського педагога і богослова Яна Амоса Коменського (1592-1670), відомого на Заході як Коменіус, надає о. Шпідліку статус почесного громадянина. Все частіше його запрошують до Росії, приміром, на відзначення шестисотої річниці від дня смерті св. Сергія Радонежського (25 лютого 1392 р.; празник цього святого за григоріанським календарем припадає на 8 жовтня); з такої нагоди його також приймають у Кремлі.

У квітні 1994 р. у зв’язку з виходом у світ “Російської ідеї” місто Труа надає о. Шпідліку почесне громадянство і нагороджує його міською медаллю.

У 1993 р. Петербурзьке товариство візантійських студій іменує його своїм почесним членом.

У 1994-95 навчальний рік о. Шпідліка призначають першим керівником кафедри східного богослов’я, заснованої у Папському Східному Інституті сером Деніелом і графинею Бернардиною Доног’ю. Інавгураційну лекцію під назвою “Повернення людини у східній духовності” виголошено 14 листопада 1994 р.

У березні 1995 р. о. Шпідлік викладає духовні вправи папі Іванові Павлові ІІ і його курії.

У 1997 р. отримує два докторські ступені honoris causa: перший, у травні, від університету румунського міста Клуж-Напока як один із найбільших знавців у царині східного богослов’я і духовності, і другий, в грудні, від богословського факультету університету чеського міста Оломоуц.

У жовтні 1998 р. президент Чеської Республіки Вацлав Гавел нагороджує о. Шпідліка медаллю Ордену Масарика, однією з найвищих відзнак Чеської держави. В травні 1999 р. також і Празький університет присуджує йому ступінь доктора honoris causa. У жовтні 2003 р. за заслуги у царині науки і віддане служіння справі екуменізму о. Шпідліка іменовано кардиналом. У листопаді 2006 р. він отримує ступінь почесного доктора від Університету Священного Серця (Sacred Heart University), де відкрито «Центр екуменічного порозуміння кардинала Шпідліка» - богословський, духовний і культурний осередок для налагодження діалогу, досліджень, освіти, видавничої діяльності та творчої взаємодії між християнськими Церквами задля сприяння щораз більшому обопільному розумінню та екуменічній співпраці.